Піддністряни

Бібліотека-філія с. Піддністряни

ЖИДАЧІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ЦЕНТРАЛІЗОВАНОЇ БІБЛІОТЕЧНОЇ СИСТЕМИ

 

Піддністряни : через віки і долі людей

 

/ Бібліографічний покажчик /

2010

 

Пропонуємо вашій увазі бібліографічний покажчик „Піддністряни : через віки і долі людей” складений на основі бібліографічних джерел бібліотеки – філії с.Піддністряни.

До покажчика включені книги та статті із періодичних видань з усіх питань краєзнавства,і розрахований на широке коло користувачів, що цікавляться літературою про рідний край.

Покажчик ознайомить користувача з видатними та цікавими людьми рідного села.

 

Мельник А. : Мельник А.

Редактор : Корнецька Г.

 

Село Піддністряни відноситься до Жидачівського Району на Львівщині, розміщено на правому високому березі Дністра.

Перші письмові згадки про село відносяться до 1947 року. У 1832 році селом володів пан Йосиф Язвінський , тоді проживоло в селі 362 людей. У 1855 р. у Піддністрянах нараховувалось 385 осіб, а у 1882 р. – вже було 622 мешканці : серед них були – 23 жиди, 58 поляків та 541 українець. Станом на 25. 12. 2009 р. в селі є 240 господарств, 725 чоловік населення.

За пана Язвінського було побудовано великий палац, церкву, школу, громадську канцелярію, трьохповерхову молочарню. Зараз у селі з 2003 р. відкрито нову середню школу, є величавий храмовий комплекс, що складається з дерев”яної церкви, яка у 2008 році облицьована новим гонтям. При церкві є нова мурована дзвіниця та дерев”яна капличка. Церква має аж дев”ять декоративних балів у три яруси.

У 2005 році встановлено в селі фігуру Божої матері, яка стоїть у центрі села. Є в селі поштове відділення, приміщення сільської ради, бібліотека.

 

Видатні люди села :

Олійник (псевдо) Рахманний Роман Петрович – лауреат Шевченківської премії . Помер у 2001 році, похований у Канаді, де і проживав.

Олійник Степан Дмитрович – полковник у відставці армії США, живе у Вашингтоні.

Прокоп”як Степан Іванович – скрипач, викладач Львівської консерваторії, засновник хорів багатьох сіл навколо Піддністрян. Помер, похований у Львові.

Хомин Роман Михайлович – капелан армії УПА, вбитий по- зрадницьки.

Отець Петро Хомин Семенович – помер, похований у Торонто.

Отець Яків Згаревкий і його син Євген – український письменник. Перу його належали поеми „ Маруся Богуславка”, „Святий вечір” вірші, балади, а також літературні та етнографічні статті. Високу оцінку його творчості давав І. Франко. Помер у Відні у 1892 році.

 

2.Природничі науки

Михайлович В. Парк [Текст] : [ про благоустрій парку, села ] / В. Михайлович // Радянський шлях. – 1968. – 6 черв.

Точ Я. РЛП : на шкоду, чи на добро [Текст] : [про „гриб”коло с. Піддністрян ] / Ярослав Точ // Новий час. – 1993. – 1 серп.

Чорний Д. У Підністрянах лелеки мають „батька” [Текст] / Дмитро Чорний // Високий замок. – 2006. – 6 черв.

Чорний Д. Старий дуб стоїть [Текст] / Дмитро Чорний // Новий час. – 1999. – 10 серп.

3. Техніка. Технічні науки

Тимошенко Г. Умілець [Текст]: [про с. Піддністряни і про Король В. Г. ] / Г. Тимошенко // Голос України. – 1993. – 6 лист.

Дрогобицька З. Василина Слівінська : учениця Піддністрянської СШ [Текст] : [ про вишивку] / З. Дрогобицька // Новий час. – 2007. – 3 лист.

4. Сільське господарство

Чорний Д. Контрасти [Текст] : [ про ферму с. Піддністряни ] / Дмитро Чорний // Радянський шлях. – 1988. – 23 серп.

Бобик Б. Наснага до праці [Текст] / Б. Бобик // Радянський шлях. – 1980. – 9 лют.

Гай В. М. І розквітла папороть [Текст] / Василь Гай // Радянський шлях. – 1966. – 5 квіт.

63. Історія

Великий українець з Жидачівщини [Текст] : [ про Степана Олійника ] // Новий час. – 2007. – 22 груд.

Горбаль М. Документ – пошуковець, реєстр осіб, пов”язаних з визвольною боротьбою на теренах Дрогобиччини 1939 – 1950 рр. [Текст] : за архівними документами . Т. 6 / М. Горбаль. – Торонто, 2005. – С. 849.

Гудзик К. Роман Олійник-Рахманний – людина українського відродження [Текст] / К. Гудзик // День. – 2009. – 6 лист.

Данилишин О. Штрихи національно-визвольної боротьби Жидачівщини 1939-1950рр.[Текст] . – Львів, 2007. – С. 218 – 221.

Капелан УПА з Піддністрян [Текст] // Новий час. – 2008. - 8 бер.

Лаба В. Історія села Піддністрян [Текст]. – Львів, 1996. – С. 75.

Мельник А. Славні земляки [Текст] :[про Степана та Романа Олійник] / Антоніна Мельник // Новий час. – 2005. – 19 лют.

Махно І. Їх було двадцять [Текст] :[ про могили воїнів УПА]/ І. Махно // Новий час. – 2001. – 20 жовт.

Михальчак Н. Герої не вмирають [Текст] : [ про мітинг – реквієм з нагоди 65-річчя загибелі борців УПА в селі ] / Наталя Михальчак // Новий час. – 2009. – 6 лист.

Падалко О. Липень сорок четвертого [Текст] : [про визволення Ходорова, Піддністрян, Кам”яного, Жидачева від німецько-фашистських загарбників / О. Падалко // Радянський шлях. – 1974. – 16 трав.

Улянич В. Вшановані народом, не пошановані владою [Текст] : [ про могилу воїнів УПА ] / В. Улянич. – 2001. – 13 груд.

Ушакова С. Герої не вмирають [Текст] : [ про пам”ятник загиблих воїнів УПА / Світлана Ушакава // Новий час. – 2001. – 20 жовт.

Франків О. Нагородження Степана Олійника [Текст] / О. Франків // Новий час. – 2006. – 1 квіт.

Хорунжий Ю. До жаданої культурної спільності. Публіцистичні мислі [Текст] : [ збірник праць до 80- річчя Романа Олійника – Рахманного ] / Ю. Хорунжий . – К. : Четверта хвиля. – 2000. – С. 336.

Чорний А. У Піддністрянах освячено пантеон героїв УПА [Текст] / Аркадій Чорний // Молода Галиччина. – 2001. – 26 жовт.

74. Освіта

Арбора С. Провісниці знань [Текст]: [про вчителів Піддністрянської СШ] / Софія Арбора // Новий час. – 1991. – 5 жовт.

Голяк М. Ювілейний п”ятдесятий випуск у Піддністрянській школі [Текст] / М. Голяк // Новий час. – 2006. – 24 черв.

Мельник А. Свято вчителя [Текст] : [про шклу с. Піддністряни ] / Антоніна Мельник // Радянський шлях. – 1986. – 30 жовт.

82.Фольклористика

Легенда старого дуба в с. Піддністряни [Текст] // Інформаційний бюлетень. – 2005. - №6. – С. 5-8.

Семенова Т. Хто назвав річку Дністер [Текст] : [з легенди ріного краю] / Т. Семенова // Журавлик. – 2009. - №2. – С. 9.

Мельник А. Найцінніший скарб[ Текст] : [про хор села Підністряни ] / Антоніна Мельник // Новий час. – 1991. – 21 бер.

Мельник А. В єдиній родині [Текст] : [про хор с. Піддністряни ] / Антоніна Мельник // Радянський шлях. – 1988. – 9 серп.

Прокоп”як С. Мої попередники [Текст] : [про хор с. Піддністряни ] / Степан Прокоп”як // Радянський шлях. – 1971. – 24 серп.

Прокоп”як С. Спогади мого диригентського життя [Текст] / Степан Прокоп”як // Новий час. – 1991. – 1-10 серп.

Турченяк М. У перевеслі вічної краси [Текст ] : [про участь хору с. Піддністряни на творчому звіті у Львові ] / Марія Турченяк // Новий час. – 2000. – 30 жовт.

86. Релігія

Стецюк В. Культурні грона Дністра [Текст] : [про церкву с.Піддністряни] / В. Стецюк . – Івано – Франківськ : Лілея, 2001. – 215с.

Чорний Д. Село повертає свої святині [Текст] : [про освячення фігури Божої матері ] / Дмитро Чорний // Новий час. – 2005. – 29 жовт.

 

 

Біографічна довідка

 

Олійник Іван Дмитрович - народився 20 листопада 1923 року в с. Піддністряни сьогодні Жидачівського району Львівської області. Батьки селяни – Олійник Дмитро Романович і Розалія Григорівна з роду Гулей. Окрім Івана у сім”ї були ще три брати – Григорій ( селянин ), Роман Олійник Рахманний ( письменник, публіцист ). Степан Олійник ( доктор політології, полковник армії США).

Іван закінчив 7 клас у с. Берездівці, середню школу та університет у Львові. Брав активну участь у громадському житті села, у „Просвіті” та самодіяльних гуртках. В 1941 році був співорганізатором „Народної Січі”, а на весні 1943 року вступає до дивізії „Галичина”. Бере активну участь у битві дивізії „Галичина” під Бродами у липні 1944 року. Після поразки Дивізії під Бродами, Іван демобілізується, повертається у рідне село, де організовує боївку УПА, у яку входять його побратими із с. Піддністряни та сусідніх сіл. Але 14 жовтня 1944 року боївка була знищена кагебістами. Там і загинув поручик УПА, командир Іван Дмитрович. Похований у братській могилі с. Піддністряни. 14 листопада 2001 року в с. Піддністряни побудовано та освячено новий пам”ятник за рахунок коштів його братів Романа та Степана Олійників. У цій братській могилі було поховано 21 членів боївки УПА.

 

Іван Олійник, поручик УПА [Текст ] / Горбаль М. Довідник – пошуковець : [реєстр осіб, пов”язаних з визвольною боротьбою на теренах Дрогобиччини 1939-1950рр.] : [ за архівними даними] .- Торонто, 2005. – С. 849.

 

Олійник Роман Дмитрович ( Рахманний) народився в с. Піддністряни 26 грудня 1918 року. Середню освіту здобув у Львові 1937 року в філії академічної гімназії, а у 1944 році закінчив Богославську академію.

У 1939 році став членом ОУН. В листопаді 1939 року , щоб не потрапити в руки НКВД, втік на Засяння в зону німецької окупації. Там вчитилював та займався підпільною рпацею в ОУН (б). В 1944 році Роман разом з молодим братом Степаном та братами василем та Петром Пшиками з Піддністрян виїхав на Захід. Перед захопленням Берліна червоною армією Раман переїхав у Боварію, де знову включився в підпільну роботу ОУН (б). У 1946 році провід ЗЧ ОУН (б) вислав Романа до Голландії, де тоді відбувалися важливі міжнародні конференції.

У 1949 році емігрував до Канади, де у Торонто заснував газету „ Гомін України”.

Найбіль відомими книгами Рамана є : „Кров і чорнило”(1960), „Вогонь і попіл”(1974 ), „Вогні самостйної України”(1978), „ Україна атомного віку” , за яку у 1994 році присуджено Державну премію України ім. Тараса Шевченка.

Помер на 83 році свого життя, похований у Канаді.

Мельник А. Славні земляки [Текст] : Р. Олійник // Новий час .- 2005 .- 19 лют.

Набитович І. Слово , запечене кровю [Текст] : до 80- річчя Р. Рахманного // Новий час .- 2001 .- 21 квіт

Набитович І. Р. Рахманний - лауреат Шевченківської премії [Текст] // Новий час .- 1994.- 9 квіт.

Погребенний Ф. З Україною в серці [Текст] : Р. Рахманний // Літ. Україна .- 1998 .- 9 квіт.

Прокоп”як Г. З думою про Україну [Текст] : до 85- річчя Р. Рахманного // Новий час .- 2003 .- 31 груд.

Прокоп”як Г. Публіцист високого гарту [Текст] : до 80- річчя Р. Рахманного // Новий час.- 1999.- 11 берез.

 

Олійник Роман Дмитрович ( Рахманний) народився в с. Піддністряни 26 грудня 1918 року. Середню освіту здобув у Львові 1937 року в філії академічної гімназії, а у 1944 році закінчив Богославську академію.

У 1939 році став членом ОУН. В листопаді 1939 року , щоб не потрапити в руки НКВД, втік на Засяння в зону німецької окупації. Там вчитилював та займався підпільною рпацею в ОУН (б). В 1944 році Роман разом з молодим братом Степаном та братами василем та Петром Пшиками з Піддністрян виїхав на Захід. Перед захопленням Берліна червоною армією Раман переїхав у Боварію, де знову включився в підпільну роботу ОУН (б). У 1946 році провід ЗЧ ОУН (б) вислав Романа до Голландії, де тоді відбувалися важливі міжнародні конференції.

У 1949 році емігрував до Канади, де у Торонто заснував газету „ Гомін України”.

Найбіль відомими книгами Рамана є : „Кров і чорнило”(1960), „Вогонь і попіл”(1974 ), „Вогні самостйної України”(1978), „ Україна атомного віку” , за яку у 1994 році присуджено Державну премію України ім. Тараса Шевченка.

Помер на 83 році свого життя, похований у Канаді.

 

Мельник А. Славні земляки [Текст] : Р. Олійник // Новий час .- 2005 .- 19 лют.

Набитович І. Слово , запечене кровю [Текст] : до 80- річчя Р. Рахманного // Новий час .- 2001 .- 21 квіт

Набитович І. Р. Рахманний - лауреат Шевченківської премії [Текст] // Новий час .- 1994.- 9 квіт.

Погребенний Ф. З Україною в серці [Текст] : Р. Рахманний // Літ. Україна .- 1998 .- 9 квіт.

Прокоп”як Г. З думою про Україну [Текст] : до 85- річчя Р. Рахманного // Новий час .- 2003 .- 31 груд.

Прокоп”як Г. Публіцист високого гарту [Текст] : до 80- річчя Р. Рахманного // Новий час.- 1999.- 11 берез.

 

13 липня 2010 року Державна науково-педагогічна бібліотека України імені В. О. Сухомлинського провела Презентацію колекції книг, подарованих Степаном Дмитровичем Олійником (18.07.1930) - відомим українським громадським діячем з діаспори, доктором політології, полковником армії США у відставці, енциклопедистом, видавцем, меценатом. Захід було присвячено чудовій нагоді - 80-річчю з його дня народження. Колекція становить близько 200 примірників книг, виданих за кордоном і в Україні, серед них - художня література, літературознавча, соціально-політична, мистецтвознавча і довідкова.

Колекція книг, подарованихпорованих Степаном Дмитровичем Олійником бібліотеці ім. Сухмлинського

Приїжджаючи у рідне село , Степан пробуджував в односельчан віру в краще майбутнє. В 2003 року громада села виступила з ініціативою присвоїти новозбудованій школі ім”я братів Олійників.

Михальчак І. Нова школа у Піддністрянах [Текст ] / Іван Михальчак // Новий час. – 2004 .- С. 11.

Франків О. Нагорода Степанові Олійникові [Текст] / Оксана Франкіфв // Новий час. – 2006. – С. 5.

 

 

Прокоп”к Степан Іванович ( 13.06. 1907-1.04. 1975 ) –в селі Піддністряни промайнуло його дитинство. В сім”ї Івана Прокоп”яка було п”ятеро дітей: чотири сини – Констянтин, василь, Ілько, степан та дочка Розалія.

Дитинство Степана було важким. Коли йому минуло три місяці помер батько, а у 11 років від тифу померла мати. Малому Степанові потрібно було рубати у лісі дрова і носити їх на плечах додому, молотити ціпом пшеницю. Змалечку він закохався у пісню і цю любов проніс до останнього подиху. На схилі літ (1972 ) Степан написав „ Спогади з мого диригентського життя”, в яких розказав про своє становлення. У 8 років , почувши вперше на весіллі троїсті музики, вирішив змайструвати скрипку. І коли, із завмираючим серцем, торкнувся струн, не почув жодного звуку. Від розчарування хотілося плакати. З 1922 року почав вчитися грати на скрипці у Тадея Оболевського, який після закінчення Краківської консерваторії, керував духовим оркестром залізничників на станції Ходорів. Прокоп”як мріяв стати диригентом і працювати з хоровим колективом. І вже 1925 року він відновив роботу Піддністрянського хору у складі п”яти учасників.

Починаючи з 1927 року він організовує хори і керує ними у Кам”яному, Жировій, Дулібах, Нових Стрілках, Ліщині, Вовчатичах, Сугрові, Вербиці, Молодинчі, Загірочку, Ходорові та інших селах Бібрчини Рогатинщини. Але він завжди відчував нестачу музичної підготовки. Тому 1928 року наважився вступити у Львівський вищий музичний інститут ( так тоді називалася консерваторія). Саме тоді з Праги повернувся Микола Колесса. С. Прокоп”як завдячує Богу за те, що він звів його з видатним учителем. Через різні перешкоди Степан закінчує консерваторію аж у 1951 році.

У вересні Прокоп”яка запросили на вчительську роботу до Ходорівсько СШ, де він створив хор з 80- ти учнів. Навесні 1940 року захворів на запалення легенів і тому перервав навчання у консерваторії.

Після видужання його призначають методистом хорового співу у Ходорівський районний БК. Тут він організовує чотириголосний мішаний хор з 400 осіб. Далі працює у Львівському культ-освітньому училищі.

1 квітня 1975 року С. Прокоп”як не стало. Похований у Львові. Степан Прокоп”як залишив великий слід у серці українського народу. Його завжди люблять і пам”ятають односельчани. В репертуарі сільського народного хору „ Дністряни” є пісня „Пам”яті Степана Прокоп”яка”.

Калинець Л. Покликаний піснею [Текст] : [про С. Прокоп”яка, диригента хору С. Піддністрян] / Любомир Калинець // Новий час. – 1991. – 23-25 лип.

Про С. Проко”яка [Текст] / Лаба В. Історія села Піддністряни / Василь Лаба. – Львів, 1996. – С. 44.

Про С. Проко”пяка [Текст] / Калинець Л. Місто над ставом. – Львів : Брук, 1997. – С. 241-245.

 

о. Хомин Петро Семенович (12.07. 1890 – 22. 10. 1988 ) – вихідець із села Піддністряни. Після закінчення народної школи у Ходорові та філії Академічної гімназії він вивчав теологію у Львівському та Віденському університетах, а пізніше у Духовній семінарії у Кормерижі ( Моравія). Після цього повернувся у Галичину і працював директором товариства „Сільський господар” у Жидачеві, де у 1918 році перебирав владу від імені ЗУНР.

Після захоплення Галичини поляками у 1919 році о. Хомин переїхав до Чехословаччини, де вивчав право в університеті у Брио. Після того якись час працював урядником у Хустському суді на Закарпатті.

У 1922 році повернувся до Львова , у лютому 1922 р. висвятився на священника й працював спочатку в сільських парафіях Стрілинського деканату. Від липня 1924 року служив у Преображенській церкві у Львові і одночасно був катехитом у Академічній гімназії та у сестер Василіянок. У цей час редагував журнал „Богословіє”, а від 1929 року був відповідальним редактором професійного журналу для духовенства „Нива”, де також публікував власні наукові статті та праці.

У 1928 року ректор Богословської академії Й. Сліпий призначив його секретарем Академії і вислав його на католицький конгрес у Празі в 1936 році та Євхаристійний Конгрес у Будапешті у 1938 році.

У липні 1944 року о. Хомин виїхав на Захід і жив якісь час у Відні та Зальцбурзі. У 1950 році переїхав до Канади і почав працювати у редакції газети „Наша мета”, яку пізніше очолив. Написав декілька наукових праць, писав статті на різні теми – історичні, літературні, мистецькі, музичні та церковні. Помер у Торонто в Канаді.

Лаба В. Історія Села Піддністряни [Текст] / Василь Лаба . – Львів, 1996. – С. 43 - 45.

Мельник А. Ними гордиться село [Текст] : [про отців Петра і Романа Хомин ] / Антоніна Мельник // Новий час. – 1992. – 11 квіт.

о. Хомин Роман Семенович народився в с. Піддністряни 5 січня 1907 року. Після закінчення сільської школи, він вчився в Бережанській гімназії, потім в 1931 році закінчив Львівську духовну семінарію. Після цього продовжував навчання У Варшавському університеті на теологічному факультеті. У 1932 році у Католицькій академії і в Римі був пострижений в монахи і отримав ім”я Рафаїл. Він також закінчив художні студії у Бельгії. Реставрував церкви у Крилосі під Галичем та у селі Вузлове на Радехівщині. Для читальні у Піддністрянах намалював декорацію та портрет Т. Г. Шевченка. Був на парафії в Унові, а пізніше в Кривчицях біля Львова.

Після 1939 року переходить у с. Рясне. У роки війни став польовим капеланом УПА. У жовтні 1944 року знаходився у складі першої старшинської школи на Болехівщині, по зраді одного з членів і загинув.

Пізніше лісник з цієї місцевості на місці його смерті поставив капличку. Недавно його родичі, які проживають у с. Піддністряни, дізналися, що він похований на горі Люта біля села Кальне Долинського району.Його особистий архів зберігається у Центральному історичному архіві у Львові.

 

Капелан УПА з Піддністрян [Текст] : [ про Рафаїла Хомина ] // Новий час. – 2008. – 8 бер.

Лаба В. Історія села Піддістрян [Текст] / Василь Лаба. – Львів, 1996.- 75c/.

 

 

Дерев”яна церква

Перші згадки про існування церкви у селі походять з 1578 року. Із збережених документів відомо, що у 1701 році тут збудували з дозволу пана Йосифа Жевуського нову церковну будівлю з смерекового дерева, названу в честь святих Костянтина і Олени. Вона стояла на дубових підвалинах, мала три покриті гонтом верхи. У 1891

році, при пароху Іванові Боднару, закінчили будівництво існуючої дерев`яної церкви з дев`ятьма верхами. Будував її майстер, якого привіз пан Язвінський. Пан також оплатив шосту частину коштів на будівництво церкви. Ще він привіз маляра ( в селі кажуть, що з Німеччини ), який розмалював церкву всередині, адже у 1892 році цісар подарував місцевому церковному комітетові 100 золотих ринських ( австрійська грошова одиниця, яка була в обігу в Галичині до 1896 р. - прим. Авт. ) для прикрашання церкви в інтер`єрі. Треба зазначити, що така поведінка пана не виглядатиме надто дивною, якщо мати на увазі, що австрійські закони зобов`язували панів брати участь у спорудженні громадських об`єктів. Дерев`яний престольний кіот у захристії був майстерно зроблений майстром-різьб`ярем Яном Когутом з м.Янів ( сьогодні с.м.т. Івано-Франкове на Яворівщині - прим. Авт. ). Від 1932 року парафію у Піддністрянах обслуговував до 1964 року о.Євген Тарнавський - племінник командувача армії УГА у 1919 році генерала Мирона Тарнавського. До 1939 року патронесою храму була Тереза княгиня Любомирська з Кракова. 17 червня 1990 року на сході села парафіяни одноголосно постановили вийти з підпорядкування Московському патріархатові і перейти в УАПЦ. З того часу провели ремонт храму, збудували новий парафіяльний будинок і муровану дзвінницю.

Передусім, дерев`яна церква захоплює тим, що її увінчують аж дев`ять декоративних маківок у три яруси. Микола Жарких, завідувач відділу Інституту пам'ятникознавства в Києві вважає, що вона нагадує російські Кіжі, адже побудова декоративних маківок на зімкненому склепінні була улюбленим прийомом московсько-суздальських архітекторів XVII-XVIII століть, а в Україні його відлуння можна знайти хіба лиш десь у Путивлі ( Сумська область ). Будівля церкви хрещата у плані, оточена піддашшям, до вівтаря симетрично прибудовані ризниці. Два входи у святиню ( із заходу у бабинець і з півночі у наву ) накриті двосхилими дашками. Стіни нижче піддашшя

складаються з фарбованого зрубу, який місцями вертикально шальований дошками, вище піддашшя стіни покриті фарбованим гонтом. На четверику нави поставили світловий восьмерик, накритий банею, яка плавно переходить до маківки. Такі ж маківки на восьмибічних вежах влаштовані на чотирьох схилах даху бані а також на гребенях інших дахів. На північ від церкви стоїть чудова дерев`яна каплиця, завершена маківкою з ліхтарем на маленькій бані на восьмерику. Прикрашена декоративними елементами, профільованими дерев`яними стовпами, підкреслена контрасними кольорами вона обов`язково приверне увагу.

Загалом дерев`яну церкву в Піддністрянах не можливо не запам`ятати - завдяки її завершенню дев`ятьма верхами.

Українська культура та історія Придністров”я // http://referaty.com.ua/ukr/details/19634/

 

 

ПОВНОТЕКСТОВИЙ ВАРІАНТ ПОКАЖЧИКА містить фотовиставку :

Сучасний вигляд символічної могили борцям за незалежність України

(в центрі села)

Посвячення Пантеону слави (борцям за волю України і тих, хто загинув в криївці, яка була у господарстві Довбенко Марії)

Святкування 100-річчя хору села, тепер має звання народного „Дністряни” – в центрі керівник Воловець Р. М.

Пантеон слави

Куток народознавства в бібліотеці

Виступ вертепу

 

Зміст

 

 

Вступ

Природничі науки

Техніка. Технічні науки

Сільське господарство

Історія

Освіта

Фольклористика

Літературознавство

Художня література

Мистецтво

Релігія

Видатні люди – уроджнеці села Піддністряни

/ біографіча довідка /

Олійник Іван Дмитрович

Олійник Роман дмитрович

Олійник Степан Дмитрович

Проко”як Степан Іванович

о. Хомин Роман Семенович

о. Хомин Степан Семенович

Із архітектурних пам”яток

/ про дерев”яну церкву /

Моє село – моє життя

/ фотохроніка/

Новая секция