Літопис повстанської звитяги

КОРОТКИЙ ЛІТОПИС ПОВСТАНСЬКОЇ ЗВИТЯГИ НА ЖИДАЧІВЩИНІ

 / Пам’ятка користувачеві  /

 

 

 

 

Минуло 75 років від коли була створена Українська Повстанська Армія. Наша Жидачівська земля також пожертвувала на вівтар свободи життя своїх синів . Зі зброєю в руках  у 40-50 рр. ХХ ст. загинуло 2028 осіб, сьогодні цей перелік поповнився , із 113 населених пунктів арештовано 1680 осіб, 3700 осіб депортовано, більшість із них так і не вернулися в Україну. Усі вони стали гордістю історії національно-визвольної боротьби українського народу. Тому немає право нинішнє покоління забувати про своїх земляків – справжній цвіт українства, що присвятили свої долі високій меті, поклали життя  на вівтар свободи.

 

 

     Населені пункти району. Пам’ятні місця героїчної боротьби  УПА.
с. Антонівка

Село брало участь у національно-визвольних змаганнях  ОУН – УПА . У с.Антонівка на подвір»ї Паливоди Михайла Семеновича знаходилась криївка, яка в 1956 році була засипана, архів якої переховали у стінах старої школи. Полеглі члени ОУН і вояки УПА : І. С. Іваник, П. А. Лещук, О. П. Малик, І. П. Савка. Троє жителів села розстріляні кагебистами без суду: Квік Анастасія – 15-річна дівчина, Подвірний Михайло та Фрей Петро Семенович.

с. Баківці

В Баківському лісі у 1995 році на місці повстанської криївки встановлено пам’ятник односельчанам  – воякам УПА, які загинули 27 лютого 1947 року. Стелла споруджена  в традиціях українського січового стрілецтва, зверху якої  розміщено головний орден УПА «Бойові заслуги». Згадаймо героїв поіменно: Малькут Ілько, Малькут Микола, Винник Олекса, Лаба Олекса, Наконечний Олекса, Працьовитий Степан, Шлиян Іван, Дорош Андрій. Слава Героям!

В урочищі Піддрібниця біля с.Баківці 9 вересня 1944 року відбувся кривавий бій, де полягло понад сто повстанців. На місці бою 13 вересня 2009 року  встановлено пам’ятний Хрест на честь воїнів УПА сотні «Берези», які загинули від рук НКВД .В лісі «Бунчі» в серпні місяці 1944 року була організована сотня «Берези». Поручинський Антін 1917 р. н. – сотенний «Берези» родом з села Репехів, Крайківський Михайло, очолив першу чоту, Комаринський Василь очолив другу чоту (обидва родом із села Бертишева), Палажій Дмитро очолив третю чоту, (родом із с. Кнісело).

Сотня нараховувала понад 140 вояків.

с. Бережниця

У селі є полеглі члени ОУН і вояки УПА  : Бем Франко Гнатович  – член ОУН-УПА, був станичним, боровся з окупантами до 1953 року, оточений енкаведистами  у останньому схроні підірвав себе гранатою; Котів Михайло – пірайонний референт СБ;

Божак Михайло Васильович  – арештований та засуджений на 20 років каторги; Вайда Василь Іванович – арештований НКВД у 1945 році і засуджений на 15 років каторги; Лісевич Йосип Григорович – засуджений на 10 років каторги: Стадник Іван Гнатович – розстріляний НКВД у 1947 році та ін.

Після перших повальних арештів у 1944 році  під час облав у 1945 році «визволителями»  було заарештовано  групу дівчат 1920-25 років народження – симпатиків ОУН , які 1946 році були звільнені.

с. Бертишів

Невід’ємною сторінкою нашої історії є період національно-визвольного руху 30-50-х років XX ст. Село Бертишів не стояло осторонь цих доленосних подій. Тут було, можна сказати, осердя підпільної боротьби, адже віддаленість від головних доріг, лісиста місцевість дозволяли повстанцям довший час вести справу пробудження українців, їхньої свідомості й кликати до боротьби проти окупантів. Неподалік краєзнавчого музею знаходиться криївка, що свого часу служила українським повстанцям за друкарню. В цій підпільній друкарні, що мала назву «Вінниця», виходили у світ такі видання як «За українську державу», «Щоденні вісті». Членами ОУН, УПА були В. Магунь, Михайло Крайківський, Степан Крайківський, М. Комаринський, Василь Комаринський, С. Шельвах, Михайло Чмир, М. Тайліх, Теодор Черкас, Петро Німа, Степан Лаба, Василь Лаба. З села було вивезено до Сибіру 38 селян.

За селом на Високій горі є пам’ятна історична липа, яка служила місцем передачі естафет учасників ОУН_УПА\ Біля липи поховані два невідомі бійці.

Також в селі є могила в якій захоронено п»ять вояків УПА, учасники сотні «Берези», які загинули 9 вересня 1944 року в бою з НКВД за с. Баківці: Комарницький Василь, Крайківський Михайло, черкас Теодор, Німа Петро, Лаба Степан.

В 1943 році провід ОУН-УПА створив повстанську друкарню в стодолі подружжя Лабів. Друкарня мала назву «Вінниця», а відповідальний за її роботу – Є. Г. Мирослав, робота якої тривала до січня 1945 року.

с. Бориничі

У Бориницькому лісі знаходився  бункер-шпиталь , де лікувалися або, при потребі, перебували повстанці.Влітку 1946 року у цьому лісі  вібувся нерівний бій  з повстанцями, які полягли геройською смертю , але не здалися ворогові : Голуб П. І. , Денишин І. П., Денишин С. Я.

Яскравим свідченням жертовності в ім´я України була селянська родина с. Боринич Дребота Миколи та Дребот Катерини, котрі на вівтар боротьби за волю України віддали своїх трьох синів – Стефана, Василя, Йосипа і двох дочок – Анну і Стефанію. Батьків – Миколу і Катерину – насильно комуно-більшовики вивезли в Сибір у 1947 році, де від холоду і голоду померли.

В селі багато полеглих членів ОУН і вояк УПА : районний провідник ОУН-УПА – Заставний В. М., Дребот С. М., Гулій П. С.,Женишин В.С., Ковальчук П. І., Маланчук Г. І.,Тріщ М. К. та ін.

с. Бородчиці

У селі Бородчиці є немало членів ОУН і вояків УПА, які поклали своє життя на вівтар жертовності України : Николин А. – кущовий командир боївки чисельністю 30 чоловік, псевдо «Скала», Николин М. – працював комендантом поліції у Журавно, потім воює у курені «Енея» на Волині, Дубовський І., Долинський В., Лашко С., Шальвіра О. Г. та багато інших.

с. Бортники

37 уродженців села Бортники загинули у лавах ОУН-УПА, 13 осіб засуджено за участь і сприяння ОУН-УПА, понад 100 жителів села  вивезено в Сибір, у далеку Якутію, Хабаровський, Приморський і Красноярський край, в Тюменську, Омську, Томську області, в Комі АРСР та на спецпоселення.

В рамках відзначення 70–річчя УПА 24 червня 2012 р. у селі Бортники відкрито пам’ятний знак «Хрест Заслуги» на місці визначних подій національно-визвольної боротьби. Пам’ятний знак розміщено в центрі села поряд із вже встановленими пам’ятниками на вшанування полеглих Героїв УПА.

У с. Бортники в 1919 році народився Дмитро Слюзар, псевдо «Золотар», член УГВР, головний провідник ОУН-УПА Львівського краю, загинув у 1945 р. у бою в с. Бесідах Жовківського району. На його честь в селі названо школу та встановлено пам’ятний знак.

с. Борусів

Кузик Ярослав Михайлович   – вояк кущової боївки УПА, який загинув під час облави

с. Бринці Загірні

Жителі села брали участь у національно-визвольних боях УПА. Бачишин Микола Михайлович, зарахований в сотню «Громового», псевдо «Байда», брав участь у бойових походах на теренах лісів різних сіл. Василишин Дмитро Адамович – псевдо «Береза», вояк кущової боївки УПА, Голуб Іван Степанович – зв´язківець УПА, Кузик Ганна Михайлівна – зв´язкова теренового відділу УПА, вібула покарання 10 років, Климків Іван Пилипович – вояк УПА, псевдо «гонта» та ряд інших.

11 чоловік вбиті НКВД без суду і слідства під час облав.

с. Бринці Церковні

На місці загиблих під час повстанського бою у с. Бринці Церковні жителі насипали і впорядкували велику братську могилу, поставили хрест . Вдалося встановити імена 11-ти повстанців.  На таблиці зроблено напис:

« Тут сплять вічним сном 14 бійців УПА, які віддали своє життя за Волю України . 1945 рік.» Полеглі воїни УПА : Василишин В. І., Івасик М. Д.,  Приймач О. Ю., Продиус Г. М., Стасів І. Т. та ін.

Братська могила воїнів УПА (пам., 1991)

с. Букавина

У селі знаходилася криївка на пасовиську на лівому березі р. Дністра. В ній перебувало 9 осіб керівного складу ОУН – УПА, вони здійснювали свою діяльність на теренах Букавини. Своєю підпільною діяльністю виділявся Василь Степанович Франтик , псевдо «Верба», служив у дивізії «Галичина», де пройшов добру військову підготовку, втік з Німеччини, у рідному селі займався військовим вишколом молоді навколишніх сіл, вступив у рейдуючий вишкіл УПА, учасник бою в 1945 р. з військами НКВД. У лавах ОУН-УПА  у боротьбі за волю України полягли  : Богун Р. Д., Марків П. І., Романович С. В., Сипота Й., Філіповський М. В. та ін.

с. Буянів

В 2003 році відкрито меморіальну дошку борцям молодіжної підпільної організації ОУН «Месники» під керівництвом Юрка Кременя ( псевдо Тарас).

21 жовтні  2012р. у с. Буянів  освятили пам´ятний знак «Хрест Заслуги» героям ОУН-УПА. Знак встановлений за підтримки сільського голови П. Михайловича та підприємця села І. Брича. У 2012 році відбулось освячення «Хреста Заслуги» — монумента жителям села , що боролись у складі ОУН-УПА-на якому були присутні Олексій Данилишин та уродженець села, громадський діяч Йосиф Кремінь. Обох цих шанованих людей єднає минуле – членство в молодіжній ОУН «Месники». Також приїхали голова районної ради Ігор Кос, голова Жидачівської районної організації КУН Ярослав Ягніщак, голова Ходорівської міської організації КУН , автор і творець пам’ятних знаків Володимир Мелех, депутати районної ради Йосип Сенюра та Роман Артемчук. Особливу увагу привернули до провідника підпільної молодіжної ОУН «Месники» Юрка Креміня якого засудили до смертної кари.

На великій гранітній таблиці знака вирізняється прізвище Гузій, яке носили повстанці Василь, Микола, Прокіп, Григорій. Тому хочу розказати про долю одного із них – Прокопа, про якого довідалася із книги Олексія Данилишина.

1949 року в Буянівському лісі проходив збір районних і надрайонних провідників ОУН-УПА. Прокопа Гузія поставили на варту в урочищі Широке Болото, що на краю лісу. Про збір дізнались енкаведисти. В село приїхало декілька машин з облавниками, які, розділившись на групи, вирушили до лісу. Побачивши їх і щоб привернути до себе їх увагу, Прокіп дав кілька пострілів й став відступати у напрямі Чертізького лісу. Вороги кинулись його переслідувати. Ціною власного життя повстанцю вдалось збити їх зі сліду і відвернути небезпеку від учасників збору. Де похований Прокіп Гузій – невідомо.

с. Вербиця

В с. Вербиця був Хорунжий Першої Української дивізії «Галичина  – Осип Подоляк.

Бойовики ОУН у селі Вербиця Жидачівського району Львівської області знищили участкового уповноваженого райвідділу НКВС Головкіна М.Н. Серед полеглих членів ОУН і вояків УПА : Василюк П. І., Вишняк М. М. , Денега М.І., Клапко Г. Й., Дронь М. В. та ін.

с. Вільхівці

Своєю підпільною діяльністю виділялися такі члени ОУН – УПА с. Вільхівці : Бакай Петро  – пройшов вишкіл в Ольденбурзі та Найгамері; Вівнярський Євстахій – вояк кущової лоївки УПА; Член ОУН, захоплений енкаведистами при виконанні завдання, замордований в Дрогобицькій тюрмі; Сікора Павло – «Вихор», «Вій», служив комендантом поліції у с. Вільхівці. З 1944 року в УПА, у реферантурі СБ ОУН-УПА; Лисович Євстахій – Член ОУН.

 

с. Вибранівка

Сорокаліта  Микола народився в 1912 році у с. Вибранівка.  Дев’ятнадцятирічним хлопцем вперше потрапив до Львівської тюрми «Бригідки» за розповсюдження націоналістичних листівок, де провів півтора року. Вийшов на волю зі сформованими і твердими патріотичними переконаннями. Став членом ОУН, районовим  провідником ОУН на теренах Львівщини. Польська поліція постійно переслідувала його, кілька разів арештовувала, а в 1939 році запроторила до Берези Картузької, з якої вийшов разом з розгромом Польщі гітлерівцями. Ув’язнення змінилося черговим підпіллям. У 1941 році Микола проголошував Акт відновлення Української держави в селах Вибранівка, Борусів, Глібовичі, Бринці Зазірні, Бринці Церковні що на Жидачівщині. Ледве уникнувши гестапівського арешту вступає в ряди УПА під псевдо «Люлька».

В 1948 р., коли загинув крайовий провідник СБ «Мирон» (Дякон Ярослав з Дев’ятник) та полягли інші побратими? з якими Сорокаліта тримав зв’язки, бойовий дух нескорених повстанців почав підупадати.

   Василь Заставний «Шершень» із села Чижичі до цих слів підібрав мелодію, а в наспівуванні допомогали бойові побратими, котрі знаходилися поряд. Так появилася популярна пісня «Лента за лентою» на слова Миколи Сорокаліта і музику Василя Заставного.  Пісня припала до душі повстанцям, вони переймали її і несли в свої відділи. З часом  змінювали слова, згодом «Ленту» стали виконувати з додатковим приспівом. В 1950 році Сорокаліта Микола потрапив до рук червоних чекістів. Переніс страшні тортури. Був засуджений до розстрілу, який замінили на 25-річну каторгу. Відбував покарання в концтаборах Кінгір на мідних рудниках, в Джизказгані. В 1962 р. визнаний нездатним до праці, повернувся в Україну. Проживав у Миколаєві, де і помер, дочекавшись омріяної Незалежної України, за яку все життя боровся і страждав.

Без сумніву, найпопулярнішою повстанською піснею була і залишається «Лента за лентою». З нею на устах йшли до бою відділи УПА, її співали у часи національного відродження кінця 1980-початку 1990-х років та Помаранчевої революції, її люблять і радо виконують зараз.

Автор слів – Микола Сорокаліта («Лютий»), родом зі с. Вибранівки Жидачівського району Львівської області, дожив до Незалежності України і помер 30 вересня 1995 р.

 

с. Вовчатичі

У родині заможного господаря Ганущака Івана і Євдокії було троє синів : Микола, Петро і Мирон , які поповнили ряди УПА. Ганущак Мирон – член ОУН-УПА в одному із боїв в криївці підірвав себе гранатою; Ганущак Петро Іванович – «Рогач» , кущовий провідник; Ганущак Микола – член УПА, схоплений енкаведистами, пропав безвісти.

На подвір´ї Ганущаків в стодолі під землею була збудована криївка, зверху над криївкою складали житні, пшеничні снопи висотою до 4-5 метрів, криївка не була викрита.

с. Володимирці

Петро Ґудзоватий (Псевдо«Очеретенко», «Вояк»,«Василь», «Василь Вечера ) – шеф штабу ВО «Тютюнник» та З’єднання групи «44»,Лицар Срібного Хреста Бойової Заслуги 1-го класу. Пам»ятна таблиця , яка встановлена на стіні Народного дому «Просвіта» , стане вінком на невідому могилу славного земляка П. Гудзоватого.

Ґудзоватий Петро (Очеретенко, Василь), нар. (?) 1912 в с. Володимирці Жидачівського р-ну Львівської области  заг. 29-ого січня 1946 к. с. Битень (або с. Батинь р-ну Теремно?) Ковельського р-ну Волинської области. Освіта й походження невідомі; одружений з Галиною. Працював дяком у Долині Івано-Франківської області (1935-37), політичний в’язень пол. тюрми в 1937.

    На еміґрації вишколювався в вартівничих сотнях (194041), вояк леґіону “Нахтіґаль” і 201-ого батальйону (194142, диригент курінного хору. Шеф ШВО “Тютюнник” у ранзі хорунжого (194344), заступник командувача та шеф 

Важко поранений 5-ого жовтня 1944 в боях у р-ні Сарни. Часто провадив рейди на схід в Житомирщину. Загинув у сутичці з ВВ НКВД (ф?)”. (Содоль П. Українська Повстанча Армія, 1943-49. Довідник. — Нью-Йорк, Пролог, 1994. — С. 78—79).

Скупа й не зовсім точна інформація з купою знаків запитань, однак для нас вона була справжнім відкриттям. Бо ми вперше отримали письмове підтвердження, про те, що Петро Ґудзоватий був одним із командирів УПА, а також сумну звістку про його загибель.

 

с. Волиця – Гніздичіська

В зарослях , недалеко ріки Стрий , була добре замаскована криївка, де автоматною чергою було вбито Лесюка Володимира Дмитровича. Місцевість ця називалася «Контробас», із розповіді очевидців, там було збудовано чотири криївки, але слідів їх не залишилось. Серед полеглих ОУН-УПА : Гураль Роман Михайлович, Крутий Михайло Іванович, Дзявроник Ярослав Миколайович та Мартинишин Петро Юркович.

с. Ганівці

В роки підпілля село відзначилося цілими патріотичними родинами : родина братів Марківих – Марків Михайло Петрович – вояк УПА з 1942 року, загинув у бою з енкаведистами; Марків Степан Петрович – вояк УПА, «Олень», пропагандист УПА карпати; Марків Мирослав Петрович – вояк УПА, «Крук», загинів у бою з енкаведистами та родина братів Вайди – Вайда Йосип – керував мережею ОУН, вояк УПА, страчений у м. Стрию; Вайда Микола в підпіллі був з 1943 по 1947 рік; Вайда Євстахій – вояк УПА; Анна – Олена Федорівна Вайда – пройшла важкий шлях українського підпілля та чоловік її Степан Вайда. Родина Вайдів було вивезено в Хабаровський край.

На орному полі господаря Є. Греськіва була збудована партизанами криївка. Та у Воронівському лісі між селами Покрівці, Руда, Ганівці –   була криївка та бункер, який призначався для шпиталю або складу.

с. Гніздичів

В смт. Гніздичів був центр округи ОУН,  куди входило чимало навколишніх сіл. За рікою Стрий знаходився штаб округи. У різні періоди районовими провідниками ОУН були Кушнір К. К. та Швед В. І. Активну  участь у національно-визвольному русі брав Борис Михайло Тимофійович – з 1916 року член ОУН, де під час більшовицької окупації1939-1941 рр. був у підпільній організації ОУН надрайонним  провідником. Після проголошення Акта про незалежність України в м. Львові 30 червня 1941 року, Михайло Тимофієвич став членом Українського комітету м. Жидачева , брав активну участь у похованні жертв комуністичного режиму в м. Жидачеві після розправи над ними світських окупантів у червні 1941 року, виголосив промову під час їхнього поховання.

с. Голешів

В селі розміщувався штаб УПА на подвір’ї  священика у господі М. Комарницького. Організатором Упа в Голешеві був Андрій Левинець (псевдо Кармелюк). Він та його брати Микола та Іван загинули у нерівних боях з більшовиками. У селі не було практично ні однієї родини, яка б не підтримувала повстанців . у 1947 роцівсю родину Левенець  було вивезено в Омськ, на десять років заслання. У цьому селі неодноразово перебували лідери ОУН-УПА – С. Бандера, Р. Шухевич, М. Лебедь. Сьогодні на майдані височить символічна могила обороннцям рідної землі.

с. Голдовичі

Жителі села брали участь у національно-визвольних боях УПА : Трусь Григорій Михайлович – член УПА, був у кущі «Карпа» та « Тигра», згодом очолює кущ; Трусь Марія Михайлівна – зв´язкова ОУН; родина братів Дідихів – Дідих Петро Михайлович – перебував у збройному повстанні ОУН-УПА, Дідух Ярослав Михайлович – після закінчення школи перейшов у збройне підпілля; Дідух Степан Михайлович – бере участь у збройному підпіллі, але залишається з матір´ю Надією, котра весь час повинна бала переховуватись  бо переслідувалась за своїх трьох синів та дочку.

с. Городище

У с. Городище відзначилося своєю підпільною боротьбою 6 червня 1946 року відбувся запеклий бій між військами НКВД та повстанцями, біля кущової боївки, повстанці не здалися, але 20 із них полягло на полі бою, дев´ятеро з них із Городища. Між Селами Городище, Чорний Острів, Рудківці в гаю, на пагорбі, була криївка, де розміщувався  районний Провід пропаганди ОУН-УПА. 14 серпня 1950 року у бою з енкаведистами прийняли смерть , але не здалися ворогам уродженці с. Городище подружжя Думашівських : Думашівський Дмитро Никифорович – «Чугайстер» виготовляв шрифти, печатки, на той час був без правої руки, яку втратив в бою з більшовиками; Думашівська Катерина Гнатівна – зв´язкова і друкарка районного Проводу. Підпільною боротьбою відзначились: Гулей Микола Йосипович – весною 1944 року стає провідником «Юнацтва» , у тому ж році з приходом московітів, виконує ряд важливих доручень «Ворона» та кущового провідника ОУН «Чорноти», в 1945 році  створив учнівську підпільну організацію ОУН у Ходорівській  школи «Юні месники»; Тригорій Гамкало – член ОУН-УПА, у 30-х роках займає посаду заступника районного провідника ОУН Ходорівщини.

У 1994 році збудовано символічний пам’ятник  воїнам УПА. Пам’ятник зробив сільський умілець І. Г. Балук.

с. Городищенське

3 травня 2012 року поблизу села Городищенське, в урочищі «Бабич», відбулося урочисте відкриття пам’ятного знаку «Хрест Заслуги» встановленого на місці бою, у якому загинуло дев’ять повстанців місцевої боївки, прикриваючи відступ із села сотні УПА.

22 лютого 1945 р. був холодний морозній вечір, невідомий відділ сотні УПА, а також кущова боївка прибули на вечерю та короткий відпочинок в с. Городищенське. Кущова боївка розставила варту довкола села, а інші повстанці відпочивали. Зранку на білому вороному коні до командира сотні прибула дівчина з повідомленням від розвідки, що село оточують облавники зі сторони с.Отиневич і с.Лучан, облаштовують засідки, а з м.Ходорова збираються виїзджати дві вантажівки з солдатами та легковий «Вілліс» з важким кулеметом, – так описав у своїй новій книжці «Повстанськими стежками Жидачівщини» Олексій Данилишин день, коли готувався бій на полі Бабич, що став останнім для 9 відважних молодих людей.

І ось пройшло довгих 67 років коли у скромному пам’ятному знаку вдалося увіковічнити імена полеглих повстанців за волю України на полі Бабич. Згадаймо цих героїв: Гаврон Володимир, Климович Володимир, Федоришин Ілля із  с.Отиневич, Гірняк Микола, Мацьків Федір, Мельник Семен, Федоришин Іван, Шалата Степан  уродженці с.Городищенське, Повстанець Данило з с.Кам’яне.

 

с. Грусятичі

   На подвір’ї церкви Святого Миколая є символічна могила « Борцям за волю України», яка створена жителями села в 1990 році. Пам’ятний знак встановлений на честь  всіх загиблих у лавах  ОУН-УПА уродженців с. Грусятичі.

На території старого цвинтаря знаходиться могила двох воїнів УПА псевдонімів яких «Сорока» і «Ворона», прізвища їх невідомі.

Між селами Грусятичі і Ягодівкою далеко в полі видніється високо насипана могила На дерев´яному її Хресті , якщо підійти ближче , добре видно державний герб України – тризуб, а нижче металеву табличку  із нержавіючої сталі і з чітко висіченим написом:

« Прохожий, вклонися цій символічній могилі». Тут 2 квітня 1949 року  оточені більшовиками загинули у криївці українські повстанці – Петро Дикий (Вуйко), Роман Герич (Соловей), Олекса Мирка (Олесь).

с. Дев’ятники

Село Дев’ятники Жидачівського р-ну Львівської обл. – місце, де була створена найвідоміша повстанська пісня “Лента за лентою”. Влітку 1944 р. перебуваючи на постою у дев’ятницькому лісі під враженням після успішного бою стрілець УПА “Лютий” Микола Сорокаліт написав вірша, який розпочинався словами “Вже вечір вечоріє…”. Мелодію до почутих слів підібрав його побратим “Шершень” Василь Заставний.

 

Подружжя Дяконів із Дев´ятник  стали прикладом жертовної любові до рідного краю, члени підпілля УПА.  Ярослав Дякон – визначний діяч організації Українськиї націоналістів, референт служби безпеки Проводу ОУН, полковник СБ, відомий у підпіллі «Дмитро», «Мирон»,»Дон»,»Семен», «9-98» та ін.

У червні 1939 року в с. Дев´ятники сільські патріоти,  боячись арешту, створили групу самооборони, яка збиралася і переховувалася  у лісі «Вапнярка». Туди ж приходили  Члени ОУН з навколишніх сіл.

с. Демидів

Село Демидів брало активну участь у підпільній боротьбі УПА. Серед них Кіт Микола Михайлович – псевдо «Тигр»,  у 1944 році пішов у підпілля і працював як стрілець куща до серпня 1947 року, від 1947 року  до дня смерті кущовим провідником УПА. Брати : Підгірний Микола, Підгірний Іван, Підгірний Михайло, брали активну участь у підпіллі УПА. Ганну Підгірну, коли вбили її сина, під час облави, визвали до Ходорова в НКВД для розпізнання тіла свого сина : « Мати подивилася на розтерзане тіло свого сина Михайла. Хотілося впасти і обняти розтерзане тіло свого сина, серце розривалося від жалю і болю, та знайшла в собі силу і заперечити, що то її син. Пересуваючи закам´янілими відболю ногами, вийшла за місто і тільки там дала волю сльозам, але якись внутрішній голос нашіптував їй : « Будь гордою, мати, бо ти поховала сина- героя, який не зрадив Батьківщину, а загинув , як герой України.» В селі брали участь в підпіллі зовсім молоді хлопці: Став´яж В. М. та Медвідь Володимир, яким не було ще по 16 років, обидва ув´язнені до 10 років.

с. Демня Корчівська і Демня Сулятицька

Подружжя : Савчин Степан та Савчин Марія віддали життя за волю України, беручи участь у підпіллі УПА, вбиті енкаведистами. Серед інших вояків УПА : Мельник І. М., Мельник В. І.,Огоновский О. Я., Попадюк В.П.,СавчинІ. С.,Павлик Ф. С., Яворський І. Д. та вбиті НКВД без суду і слідства : Вознюк В., Садовський М. І. та Садовська М. С.

с. Дем´янка Лісна

Жителі села брали активну участь у національно-визвольних змаганнях УПА. У с. Дем´янка Лісна було ряд криївок : криївка №1 – збудована у Наума Зубрицького між двома стінами в добудові біля стайні; криївка №2 – збудована і Степана Маркевича в дровітній під землею; криївка №3 – знаходилася в Івана Гринчука на подвір´ї, вхід був зроблений у сінях; криївка – магазин знаходилась у Чорному лісі, орієнтиром місцезнаходження вважалися три столітні дуби та криївки  у полі «Перелісок» на городі Михайла Маркевича.

У 1946 році в селі  відбулася така трагічна подія : з Жидачева приїхали представники влади до і зібрали людей на мітинг, напередодні в село прибула сотня УПА і поселилися в кожній хаті. Повстанці пробравшись на мітинг відкрили вогонь по президії, результаті, трьох було вбито, голову і секретаря сільської ради поранено. На третій день у село пибуло військо НКВД, яке заарештувало всіх людей, забрали все добро і худобу, підпалили всі будівлі. Людей вивезли в Жидачів, поселили в бараки біля Жидачівської паперової фабрики, тримали їх кілька днів і вигнали  – ідіть куди хто хочете. Це було пізньої осені.

Є ряд полеглих членів ОУН і вояків УПА : Верес І., Верес М. В. , Дубик М. О. , Зубрицький В. Н., Кардаш Р.,Цап Ф. І. , Цап М.В., Цап І.М.,Петріца В.  – референт СБ Жидачівського району Проводу ОУН-УПА та ін.

с. Дем´янка Наддністрянська

У підпільній боротьбі УПА   загинули такі вояки : Кортник Михайло – командир кущової боївки; Мельницький Йосип Юліанович – «Липа», поліг у бою з карателями; Талама Степан Олексійович – вояк кущової лоївки УПА; Талама Іван Олексійович  – «Лис», вояк кущової боївки УПА; Шаманський Іван та Голубка Володимир Михайлович.

с. Добрівляни

У с. Добрівляни  у 1945- 1946 рр. загинули бійці УПА : Свистак Андрій – « Ярема», вояк УПА з 1944 року, районів відділу УПА в 1946 році внаслідок реорганізації був переведений на теренову роботу до куща, загинув у 1946 році у с. Добрівляни; Василенко Володимир, Міщук Микола, Польовий Омельян,Стиранівський Іван та ін.

с. Дроховичі

Ряд вояків УПА із с. Дроховичі присвятили свою долю  високій меті, поклав життя на вівтар свободи : Бариляк В. І., Бариляк І. Г., Бариляк М. В., Нагірняк М. І., Нагірняк Г. І., Дяків Г. К., Ленишин А. І., Герман В. А., Пастернак А. М., Троцьбко В. П. та жінки – Макогін К. Й. : зв´язкова ОУН-УПА, Лускавець А. Г. – активна учасниця партизанського руху.

с. Дуліби

На території села є повстанські могили, що свідчать про немалий внесок мешканців Дуліб в національно-визвольну боротьбу за незалежність України. Височать Хрести на могилах полеглим за волю України , серед них : Гураль Антін – – 1917 р. н. , убитий 1941 у, член ОУН; Гураль Панько – 1892 року, загинув в Сибірі1946 року,член «Просвіти»: Гураль Григорій – 1920 року, член ОУН, референт УПА, убитий 1947 року.

У стодолі сім´ї Русіників була пивниця ( погріб) , де під час облави в критичній ситуації ховалися повстанці. Криївка була викрита , і забрано радіоприймач та друкарську машину.

м. Жидачів

Велична постать Богородиці-Покрови – покровительки українського козацтва, УПА та всого українського народу і прагнення нашого краю до Незалежності та Соборності України.

Напередодні війни між Німеччиною і Росією Жидачівське НКВД  заарештували і розстріляли 34 жителі міста Жидачева. Списки цих людей склали поляки , головним виконавцем цієї чорної справи  виявився начальник КГБ Мартинов. Жителі Жидачева поставили Хрест пам´яті розстріляним, а в його основі розмістили гранітну таблицю з викарбованими на ній прізвищами, іменами і датою народження кожного замордованого. Хрест і таблиця нагадують про невинно замордованих комуністами в червні 1941 року  мешканців Жидачева. Серед жителів Жидачева є полеглі члени ОУН і вояки УПА, які жертовно віддали своє життя за Україну : Демків Мирон – псевдо «Дошка», вояк УПА, старший вістун, згодом військовий інструктор, загинув і нагороджений відзнакою посмертно; Плювач Дмитро Григорович – очолив Службу Безпеки під псевдо «Сокіл»; Баран Степан – вояк УПА, СБ; Заневич Степан Степанович – вояк УПА; Мітрович Антін – сотенний ВО-4.

с. Жирівське

Жителі села брали участь у національно-визвольних змаганнях у рядах УПА : 5 жителів села були розстріляні НКВД без суду; в будівлях Мороза Григорія та Беймука Михайла були обладнані криївки, на Жирівському полі «Велика долина» знаходилась ще одна криївка. Брати Мороз Дем´ян та Мороз Йосип підірвали себе гранатою в криївці; Яськів Дмитро – «Гризун» – облавці знайшли його на стриху старенької хати, вбили і тіло понівечили штиками; Вільшанецький М. В – вояк кущової лоївки УПА; Курик М. М. – «Верховий», командир кущової лоївки УПА та ін.

с. Жирово

Встановлений пам’ятник воїнам УПА (1993, бетон).

У квітні 1946 року шестеро воїнів с. Жирово  пішли на завдання . Прибувши до криївки, через кілька годин їх накрили енкаведисти пострілами. Один із хлопців вийшов із криївки і наказав не стріляти , а потім заспівав «Ще не вмерла Україна». Всі шість були розстріляні пострілом у скроні. Це корінні жирівчани : Володимир Щербатий, Дмитро Вербовський, Микола Завадюк, Микола Зеленка , Василь Іванців та Степан Пшеничний. Героїчно полягли ще інші уродженці села Жирова : Давидів І. Д., Прокоп´як С., Білоус В., Балицький А. , Сохан М., Солонинка Є. та ін.

с. Журавків

На території села є ряд криївок , що свідчить про участь його жителів  у підпіллі УПА : криївка біля малого озера на горбку викопана з кущової боївки; друга криївка збудована у правому, високому  березі великого озера, вкінці города є досі сходи, які ведуть до стрімкого берега. Полеглі члени ОУН і вояки УПА : Гвоздик М. І. , Мусій П. М., Смоленський Б. А., Гілецький Й., Мітлович А. М.,Пеняк М. В., Бобак В. І. та Пеняк М. С.  Історія про бій біля Журавкова, де було покладено багато енкаведистів  поки досліджується.

смт. Журавно

У день Свята Героїв 22 травня 2011 року на подвір’ї Журавнівської школи встановлено та освячено меморіальну плиту славетному борцю за волю України, провіднику підпільної молодіжної організації ОУН «Месники» –  Юрію Креміню «Тарасу». Таким чином вшанували пам’ять невинно розстріляного двадцятиоднорічного юнака, уродженця с.Буянова, найтяжчий злочин якого полягав у тому, що він любив свій народ більше за власне життя. 4 квітня 1951 року Юрка Креміня знищили на пострах всім таким як він.

23 вересня 2012 р. освячено пам’ятний знак «Хрест Заслуги», що силами молоді  доставлений в ліс Бакоцино, неподалік селища Журавно і встановлений на місці загибелі провідного ідеолога ОУН-УПА Петра «Полтави» (23 грудня 1951 р.)

Для здійснення операції проти лідера УПА – Петра Полтави  та його побратимів 21 грудня 1951 року було залучено понад 4,5 тис. особового складу військ НКВС, 110 службово-розшукових собак, яких привезли в лісову округу 230 автомашин, операція тривала із 21 по 28 грудня 1951 року. Як зазначив, виступаючи на місці загибелі Героя, учасник національно-визвольної боротьби, автор книг Олексій Данилишин, тіло Петра Федуна та тіла ще семи повстанців були привезені до Львова, де вночі 28 грудня 1951 року співробітники МДБ таємно поховали Петра Федуна, Романа Кравчука та їхніх побратимів у триметровій ямі з негашеним вапном на території «об’єкта № 39» УМДБ у Львівській області. Ця могила не виявлена і досі. Нині там, у «в’язниці на Лонцького», відкрито меморіал жертвам сталінського терору.

Семен Снятецький – «Сівко» (?—13.05.1943) – поручник УПА (посмертно).
Народився в смт Журавно Жидачівського р-ну Львівської обл.
Член ОУН, у 1939—41 рр. проходив військовий вишкіл за кордоном у вартівничих сотнях (Веркшуц), із 1941 р. – підстаршина в одному з українських легіонів. Отримав звання хорунжого.
Весною 1943 р. організував формування УПА на Волині, член військового штабу ад‘ютант штабу. Загинув разом з членами штабу В. Івахівим і Ю. Ковальским у бою з німецьким підрозділом під с. Черниж Маневицького р-ну Волинської обл.
Посмертно підвищений до поручника.

 

с. Заболотівці

В с. Заболотівці слід виділити активних діячів національно-визвольного руху : це брати  – Бем Франко Гнатович – член ОУН «Грім», «Рак», районний провідник  ОУН, командир теренової боївки СБ, Бем Кароль Гнатович – член УПА та Бем Казимир Гнатович – Член УПА, заарештований НКВС, засуджений на 10 років позбавлення волі; Тимків Василь Йосипович – член ОУН, трагічно загинув у 1947 році; Николин Володимир Васильович – вояк УПА, розстріляний енкаведистами; Лесюк Григорій Васильович – вояк УПА та ін.

У селі знаходилися дві криївки  : на полі «Межиставки» та на полі «Гірке».

2 червня 1945 року розвідка (30 воїнів) куреня УПА-Захід біля села Заболотівці Жидачівського району Дрогобицької області знищила працівників опергрупи НКВС Андрійчука А.Н.-21 рік, Алексєєнко М.А.-32 роки, Панчука Н.Д.-43 роки.

С. Загірочко

На подвір’ї школи мешканці Загірочка своїм коштом у 2003 році встановили пам’ятник Степану Бандері.

27 травня у селі Загірочко Жидачівського району було відкрито пам’ятний знак «Хрест Заслуги» в рамках відзначення 70-річчя УПА,на якому викарбувані імена уродженців Загірочка – Василя Краївського (псевдо «Легінь»), районового провідника ОУН, який загинув в 1951 році та Остапа Волинця (псевдо «Гуцул»), лікаря сотні УПА, який загинув у 1945 році.

 Йдеться про вшанування пам’яті полеглих Героїв УПА. Загалом 27 жителів сла Загірочко загинули у лавах ОУН-УПА, 21 мешканець – засуджений за участь і сприяння ОУН-УПА, 32 осмобі були заслані в Сибір, в Омську, Томську область та Якутію.
Ольга Михайлівна Німа (Вілінська) (нар. 1929) — зв’язкова та пропагандистка УПА, репресована в листопаді 1947 р., втекла із заслання у 1948 р.Весною 1941 року С. Бандера перебував у львівській тюрмі, то його дружина з донькою переховувалися в цьому селі. Мабуть, неспроста тому  в Загірочку постав бюст видатному українському політичному діячеві.
с. Закривець

У 2009  році в селі Закривець пам’ятним знаком увічнено память  слідчого служби безпеки ОУН Василя Липи, псевдо «Валюта», який загинув в1944 році від рук енкаведистів.

с. Заліски

17 червня  2012 року ус елі Заліски Жидачівського району відкрили  пам’ятний знак «Хрест Заслуги».

Подія розпочалася і з багатолюдного Богослужіння у місцевому храмі УГКЦ пам’яті полеглих Героїв національно-визвольної боротьби. Згодом колона вирушила до могили загиблих трьох повстанців – Атанаса Пацевка, Михайла Чаплака та Василя Чаплака, які восени 1947 року були розстріляні НКВС без суду і слідства за селом, на околиці лісу, поблизу сучасної автотраси Стрий – Тернопіль у напрямку м. Ходорова. Пам’ятний знак встановлений на вшанування пам’яті цих трьох героїв, окружного провідника ОУН-УПА Євстахія Пацевка, псевдо «Смерека» та всіх уродженців с. Заліски, які загинули у лавах ОУН-УПА.

В історії визвольних змагань українського народу поряд із бійцями ОУН та вояками УПА чільне місце займали жінки-підпільниці. Вони у надскладних умовах виконували різні важливі доручення організації і військового керівництва УПА. Саме такою була Марта Салій із с. Залісок. Марта працювала у жіночій сітці ОУН. Її провідницею стала Марія Олійник з Піддністрян. Одним із напрямків їх праці (крім зв’язку та розвідки) було матеріальне забезпечення повстанців. Виконуючи доручення своєї провідниці та зверхника реферантури СБ Олекси Сомика («Славка»), вона часто зустрічалася з підпільницями у селах Руда (нині Рудківці), Сугрів, Черемхів, Демидів, Підліски, Городище та Підністряни. Дівчата в’язали для повстанців светри, шкарпетки. Мартиними вірними подругами-підпільницями у Залісках були Стефа Яремко, Стефа Могильна, Марта Пихович.

с. Зарічне

На роздоріжжі до сіл Лисків та Корчівка біля села Зарічне  є могила трьом повстанцям, яка височить на місці загибелі та поховання  районного провідника «Богдана»( ім’я і прізвище не встановлено) і вояків Служби  Безпеки УПА  – Дмитра Зуба  жителя Корчівки  та уродженця Старого Села – Василя Григоровича  Стехновича, псевдонім «Чумак».

с. Заріччя

Жителі села Заріччя брали участь у підпільній боротьбі УПА : Гамзій Василь – вояк кущової боївки УПА, його привезли до Жидачева, вигнали зі школи дітей і на їх очах на роздоріжжі , навпроти лікарні , повісили; Бойко Федір – провідний член УПА та його кохана дівчина Кардаш Анна загинули в криївці оджного господаря , розстрілявши себе; та інші вояки УПА  – Волицький Григорій, Волицький Михайло, Верес Михайло, Рибак Семен, Щурко Іван, Хомин Гнат та Винничук Михайло.

с. Іванівці

На території с. Іванівці точилася підпільна боротьба УПА, про що  свідчить ряд розташованих криївок : на подвір’ї Татчина Івана Миколайовича, Татчина Ярослава Якимовича, Дадака Михайла, Рейгіца Броніслава, Дзвоновського та Благівського. Серед полеглих членів ОУН-УПА : Павличко Іван Михайлович – «Перебенді», «Голуб», вояк теренової боївки УПА, Татчин Ярослав Якимович, Чех Степан Павлович, Шейгіц Євгенія Іванівна – активні члени УПА.

с. Калинівка

Жителі села Калинівка брали участь у підпільній боротьбі УПА : Вовк Іван – «Швейка», вояк кущової боївки УПА; Баглай Богдан – воював у рядах УПА в Карпатах; Масний Григорій – вояк кущової боївки; Масний Андрій – «Дунай», служив у СБ; Семків Іван – «Дунай», вояк кущової боївки УПА; Семків Іван – «Граб», вояк кущової лоївки УПА; Шилаковський Михайло – вояк сотні «Савича»; Глинський Дем»ян – член ОУН з 1941 року, був станичним, мав три ланки ОУН по три особи – ланку хлопців і дві ланки дівчат, згодом зарахований в сотню УПА «Савича».

с. Кам’яне

Протягом 1945—947 років у Кам»яному в садибі  Матвія та Акулини Сидорів , в конспіративній квартирі – криївці, неодноразово перебував Роман Шухевич разом з своїми побратимами Дніпровим, Греготом-Різуном та іншими лідерами ОУН-УПА. Саме на цьому місці разом з побратимами по духу та зброї  командир УПА вирішував  важливі питання  у непростих умовах визвольної боротьби.

1 листопада 1992 року було освячено пам’ятник воїнам УПА, який встановили  на місці садиби Матвія Сидора. Того ж дня відбулося  й освячення Хреста на місці загибелі Володимира Матвіїва, Миколи Завадюка, Миколи Кримінського. Восени 1945 року вони, оточені енкаведистами, підірвали себе гранатою.

30 червня 2007 року , у день святкування 100 річниці з Дня Народження генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича, у с. Кам’яне Жидачівського району відкрили пам’ятник борцям за Волю України.

Коли було проголошено Акт відновлення Української держави в 1941 році в с. Кам´яне знаходився осередок ОУН-УПА. Хлопці навчалися військової справи, а дівчата – медичної, зв´язкової. Навчання проводив Петро Сидір та Федір Березюк.

Село Кам’яне – центр обміну інформації повстанців. Яскравим прикладом жертовності України була сім”я Матвія Сидора. Його чотири сини поклали голови на вівтар боротьби за незалежність та волю рідного народує. У його хаті знаходився осередок ОУН.

Микола Сидор – учасник боїв за Карпатську Україну, один із керівників похідної групи УПА – „Південь”, референт пропаганди окружного штабу УПА (1943-1944). У 50-х роках ХХ століття засновує в Нью-Йорку українське видавництво „Говерла”. Публіцист, відомий письменник. У особистому доробку кілька десятків книг, зокрема „Мої мандри”, „Від Сяну по Крим”, „Між молотом і ковадлом”.

У селі на краю лісового масиву «Діброва», що простягається на південний схід від села, у 1943 році споруджено цілий каскад бункерів УПА.

с. Квітневе

У 1945 році у бою з енкаведистами загинуло ряд вояків кущової боївки : Баб’як І., Баб’як М., Крупка П., Миськів с., Підгірний П., Підгірний М., Фостик Т., Халявка І.

с. Кнісело

За німецької окупації , наприкінці зими 1944 року, в с. Кнісело створено курінь УПА «Льви», в якому числилися три сотні. У сотні УПА сотенного «Граба»нараховувалося спочатку 182 особи, 4 чоти.Одна чота займалася розвідкою, а три чоти бойовими. Сотня провела ряд успішних юоїв з окупантами.  На Бертишівськрму полі знаходилася криївка, де зберігалися архіви Окружного Проводу ОУН-УПА . Слід відзначити , що Михайло Кравець – член ОУН, був станичним юнацтва, забезпечував політичною літературою Микола Гориня, засуджений зна 25 років.

с. Кологори

У селі Кологори на Жидачівщині 9 грудня 2012 р. було встановлено і освячено перший у районі кам’яний хрест у рамках програми Львівської обласної ради із вшанування місць загибелі та поховань борців за Незалежність України. Цей знак став символом пам’яті про повстанців, похоронених на цвинтарі села: Борачка Михайла, Борачка Василя, Борачка Михайла, Гринишина Михайла, Горбаля Василя, Дзюбанського Степана, Кудлика Юрія, сотенного УПА, «Чорнія», Козяра Михайла, Степованого Андрія, Степованого Михайла, Телішевського Івана, Телішевського Романа, Ющишина Стефана, сотенного.

Корчівка

В с. Корчівка встановлений Хрест пам´яті де загинув Петринець Володимир – надрайонний провідник  «Перебіглий», член ОУН з 1929 року. Створює осередки ОУН на теренах Дрогобицької і Станіславької області.

Братська могила воїнів сотні УПА «Вікторія» (пам., 1990, камінь)     січень 1945 р.с. Корчівка, на околиці села.

Тут на межі Дрогобицької та Станіславької областей  на горі Корчунок 4 січня 1945 року прийняла бій сотня «Вікторія». 45 ровстанців у нерівному бою з енкаведистами знайшли свою смерть.

с. Которини

В кінці лютого 1946 року енкаведисти розстріляли п’ятьох бійців з лоївки Зимного. Через три дні закопали в болоті.

У 996 році відбулося пере захоронення загиблих. Всі вони покояться на сільському цвинтарі в Братській могилі. Могилу впорядкували активісти села при допомозі родичів полеглих.

с. Крехів

В с. Крехів є полеглі члени ОУН-УПА : Благий Василь Матвійович – розстріляний енкаведистами біля клубу в селі; Благий Василь Пилипович – розстріляний карателями під час облави села в 1945 року; Іваник Семен – розстріляний в 1945 році; Ворко Михайло Пи липович  – був розстріляний енкаведистами  під хрестом між селами Крехів, Сидорівка за сина і зятя, котрі воювали  в УПА; Федорчак Федір Дмитрович – захоплений енкаведистами в полі біля Крехова під час облави 1945 р.,без слідства і суда розстріляний.

 

с. Корнелівка

Костяк Іван – вояк кущової боївки, розстріляний НКВД у 1945 р. на Стрийщині.

с. Лапшин

В с. Лапшин у роки підпілля УПА загинули вояки кущової боївки : Баранович А. А., Боднар М. А., Кулик В., Михайлунів Й., Паздерський М. С., Пастух В. Й. та повстанська медична сестра – Боднар Євдокія Андріївна.

с. Ліщин

Жителі с. Ліщин брали участь у національно – визвольних змаганнях ОУН-УПА. В селі знаходилися криївки у господарів – Мандзія, Михайла Борика. Серед загиблих членів ОУН-УПА : Бурбела А. І. – районний провідник ОУН; Хоткій Ф. М. – «Безпощадний», командир кущової боївки УПА; Вишиваний  Б. І. – «Ластівка», районний провідник ОУН; Ковальчук Я. Г. – «Ластвка», служив у сотні УПА та ін.

с. Лівчиці

На території села активно проводилися підпільна боротьба УПА – точилися бої у Лівчицькому лісі, де знаходилося ряд криївок, крім того в селі були розташовані два бункери, де перебували повстанці. За селом на полі , знаходиться братська могила, де поховані вояки УПА.  Чимало жителів села брали участь у підпіллі : Гаджера О. Ю. – «Нечай», міжрайоновий провідник СБ; Кухар Я. Є. – «Голуб», член кущової боївки УПА, під час облави застрелив себе, разом з ним була його сестра Юля, яка по дорозі до Львова померла та кохана дівчина Євгенія Пітула , яку засудили до 10-ти років каторги; Стасів Микола Григорович – «Зелений», районний провідник СБ; Нежухівський Й. Д. – «Колодязьний», вояк сотні УПА «Вікторія»; Півторак Г. М. –  «Сокіл», вояк в охороні районного провідника ОУН «Мая».Твердохліб М. Й. – районний провідник ОУН-УПА на теренах Стрийщини та багато інших.

с. Лисків

Напередодні виборів  до Верховної Ради СРСР боївка УПА напала на виборчу дільницю, вбила двох енкаведистів, забрала зброю і одного офіцера 9 лютого 1946 року жоден із жителів села Лискова не з´явився  на виборчу дільницю. Щоб примусити людей підкоритися, карателі взяли дев´ятьох заручників, вивезли за село і закатували. Поховані всі на цвинтарі в селі Лисколві : Бойчук Д.,Лешкович В.,Литвин М.,ШимківС.,Стефанишин Г.,Васькович Ф.,Савчин Й.,Федорович В.,Гудзоватий С.

На хуторі біля села Лисків в криївці біля криниці заги –  нули такі жителі села : Гонський І. О. – «Ворон», станичний; Павлик І. К. – вояк УПА ; Стехнович Р. М. – «Сливка» , вояк УПА, Кос М. Ф.  – «Моряк», був замордований.

с. Лучани

У Любшенському лісі сотня УПА «Береза» потрапила у засідку, прийнявши бій із с. Лучан полягли троє повстанців : Блищак В. М., Палега М. П., Трусьта Г.В.

Серед полеглих членів УПА : Візний Й. П. –  «Гонтар», заступник командира кущової боївки УПА; Горник Ф. М. – «Нестор», надрайонний провідник ОУН; Довгий В. І.  – охоронець Проводу; Гавриляк М. – зв´язкова теренової боївки; Довгий Г. – Член Юнацтва ОУН; Фіалковський М. – зв´язковий при районному Проводі, відтак – принадрайонному Проводі.

с. Любша

Особливою патріотичністю в підпільній боротьбі   відзначилася сім´я Моспанюків із с. Любші. Серед них двоє братів Моспанюків : Петро Федорович, «Соловей», Іван Федорович , «Морозенко» – обидва воювали у сотні «Вікторія», після оточення сотні підірвалися гранатою. Потім ще кілька днів  мати синів  знаходила в полі частини тіл своїх синів  і носила на цвинтар. Трагічна доля  спіткала і третього сина Моспанюка – Якова Федоровича, який теж підірвався гранатою, четвертий син – Василь Федорович , гине від мук катів на допитах про своїх братів, мати – Анастасія Василівна, була заарештована і засуджена на 25 років концтаборів.

Слід відзначити вчительку – Благу Ганну Михайлівну, яка з перших днів діяльності УПА , співпрацювала з повстанцями, розповсюджувала літературу ОУН, була зв´язковою, пропагандистом, померла в концтаборі. Повстанець Петро Моспанюк, односельчанин, через певний час привіз  пісню, яку склали вдячні побратими про патріотку Ганну Благу. Ця пісня ввійшла у репертуар учнів Любшанської школи. В селі є багато вояків УПА, які відзначились своєю мужністю.

с. Лютинка

Полеглі члени ОУН і воки УПА : Думин Михайло Петрович – член ОУН, Мазур Петро Максимович – Член ОУН. Обидва члени – члени і працівники товариства «Просвіта». Заарештовпні органами НКВД. Подальша доля невідома.

с.Мазурівка

Серед жителів с. Мазурвка є полеглі члени ОУН і вояки УПА : Демків Семен – вояк кущової боївки; Камінський Василь – вояк кущової боївки УПА; Кузик Михайло – вояк кущової боївки; Ленцик Йосиф – член ОУН, вояк кущової боївки; Паламар Семен – вояк кущової боївки та Паламар Іван – вояк кущової боївки.

х. Маринка

Жителі хутора Маринка брали участь у національно-визвольній боротьбі. На території хутора були розташовані дві криївки : на подвір´ї Миколи Глушія та Ганни Мацейко.

23 березня 1948 року , за доносом  інформатора, емгебіста оточили криївку в стайні, де на той час перебували члени надрайонного Проводу СБ ОУН-УПА. На пропозицію добровільно здатися вони підірвалися гранатою. Це були : Салдан Й. А.  – «Чіпка»; Салдан С. А.  – друкарка реферантури надрайонного Проводу ОУН-УПА ; Куцик І. Ф.  – «Явір», керівник реферантури СБ Журавненського надрайонного Проводу; Пшеничний Дмитро Олексійович – «Ігор», член надрайонної реферантури СБ ОУН; Глушій Ф. І. – «Цезар», з охорони надрайонного Проводу СБ.

с. Межиріччя

Особливу увагу заслуговує розповідь «Розстріляне дитинство» за книгою О. Данилишина «Повстанськими стежками Жидачівщини» про жительку села Анну Лучин, яка напередодні Великодня з трьома діточками готувалася до свят, а в той час на кухні , де була криївка  перебували два повстанці «Орлик» із с. Тейсарова та «Верба» з дружиною з Межиріччя. Побачивши енкаведистів, які проїхали машиною, вона взяла наймолодшого сина , закрила хату і піщла в село. Хтось доніс про криївку і енкаведисти виломали двері, Іванкові вдалося втекти, а Катрусю на містку прицільна автоматна черга пересікла навпіл. Обоє повстанів загинуло , а хата палала у вогні.

Багато вояків віддали життя за свободу України : Борис Г. О., Горак П. Й., Борис Г. О., Данилів В. М., Івах М. М., Киячик П. В., Лучин М. І., Музика М. С., Михайлюк Д. І., Романів В. І., Романів Й. І., Романів М. М. та ін.

с. Мельничі

В селі заарештовані та замордовані у тюрмі Члени Молодіжної Організації ОУН : Василів Іван Семенович – 1929 р. н., Василів Володимир Семенович – 1929 р.н., Лесів Стефан – 1929 р. н.

Серед полеглих за волю України : Мудрий Ю, І. – член ОУН, заарештований НКВД у 1940 р.,закатований в тюрмі; Генькевич Володимир – член ОУН, Довбняк В. С., Камінський М. С.,Табака М. В.

с. Млиниська, Смогів

Жителі сіл Млиниська та Смогів брали немалу участь у підпіллі УПА. По героїчному загинули брати : Бобак Василь Ількович , Бобак Роман Ількович та їх сестра Олена Цимбаліст. Хату зненацька оточили чекісти і всі були розстріляні.

Лікар Гілецький Микола Дмитрович в Першу світову війну був добровольцем Українських Січових Стрільців і мав призначення санітарного хорунжого в Першій сотні атамана Коссака Грицька. З приходом більшовиків , коли діяла УПА, до нього зверталися за допомогою як до висококваліфікованого фахівця, а також як до людини, котрій довіряли. Робив операції, видавав медикаменти, рятував життя. Був арештований дома, засуджений на на 15 років каторги.

Анна Андрейків з Млиниськ , повітова дипломована акушерка , час від часу ходила в ліс, носила повстанцям ліки, рятувала навіть від тифу, називала їх своїми дітьми і заповіла таке : « Не плачте за мною, я стара, плачте за тим молодим цвітом, що впав. А мене похороніть рядом з ними» . З одного боку біля бабусі Анни на старому цвинтарі в Млиниськах похований Степан Дорончук – «Залізний». Трохи далі , на краю цвинтаря, височить невідомий сотенний, який загинув 1945 року під час бою в Млиниськах.

с. Монастирець

Кінець 1942 року і початок 1943 року характерні для Монастирця активацією ОУН з зв’язку зі створенням УПА на Волині. Активними діячами УПА були Лаврись Яків, Судук Василь – жителі нашого села, яких побито в криївці на Вигоді 13 січня 1943 року.

1944 рік характеризується найбільшим піднесенням національного руху. Скрізь по селах і містах була створена мережа ОУН. Вона була прекрасно налагоджена. У кожному зв’язку був станичний. По зв’язках можна було проводити людину із села в село. Зв’язковими були молоді дівчата: Порціна Марія, Сокирко Орина, Ломиш Марія, Ломиш Надія.

Для потреб УПА в селі збирали зерно, м’ясо. Багато мирних жителів загинуло в ті часи.  Жертвами стали такі вояки УПА : Брич Г. І. –  зв´язкова ОУН-УПА ;Книш Г, С. – Вояк УПА; Шараневич І. М. – «Василько», вояк УПА, Галатин О. О. – «Зимний», провідник Окружного Проводу ОУН-УПА; Книш Федір, Гузій Василь, Стехнович Олексій, Хитровський Микола, Лаврись Меланія, молоді хлопці – брати Телька Федір та Василь.

с. Молодинче

В селі Молодинче встановлено бюст Петра Олійника, уродженця села. Найбільше сліз і горя зазнали мешканці села під час приходу комуно-більшовицької орди у наш край. Четверта частина села була спалена, 25 родин вивезли на Сибір. Молодь села вступила у боротьбу із окупантами: 51 юнак загинув у нерівній боротьбі із ворогом. Недаремно у списках НКВД село Молодинче числилось як особливо небезпечне для радянської влади і підлягало цілковитому знищенню.

Найбільш визначними постатями в історії УПА були: Петро Олійник — провідник крайового проводу ОУН-УПА (псевдо — «Еней»), командир військового об’єднання «Богун»; брати Михайло та Осип Барани – брати підпільники «Граб» і «Юрко», які виконували від повідальні функції у мережі ОУН та командування УПА; Гесс Й Я. – очолює районну службу СБ, стає окружним комендантом ВПЖ ( військово-польова жандармерія) при відділах УПА, де йому присвоюють псевдо Гонта; Коваль С. В. – сотенний славної сотні «Сіроманці»; Левицький М. В. – референт пропаганди Окружного Проводу ОУН під псевдо «ЮГ», директор друкарні , де нелегально друкував підпільні документи ОУН, створює пропагандистську сотню «Віщуни»; Шинальський С. І.  – вояк УПа , саме йому в селі насипана одинока могила.

 

смт. Нові Стрілища

    На фасаді місцевої школи встановлена таблиця Миколі Лебедю, вихідцю смт. Нові Стрілища. Микола Лебедь з 1939 року член революційного Проводу ОУН, другий заступник С. Бандери, міністр державної безпеки в тимчасовому уряді Я. Стецька в 1941 році. В 1941-1945 роках в Зв»язку з арештом Бандери, очолив організацію ОУН. За дорученням  УГВР в 1945 році виїхав на Захід. Автор першої монографії УПА, член редколегії літопису УПА. Помер 19 липня 998 року у місті Пістбургу (США), там і похований. Меморіал воїнам УПА відкритий у 2008 році.

 

6 травня 2012 року у смт. Нові Стрілища, що на Жидачівщині відбулася непересічна подія – освячення пам’ятного знаку першому Герою УПА, полтавчанину Дмитру Карпенку, псевдо «Яструб», який загинув у грудні 1944 року у цьому райцентрі.

Це селище свого часу було епіцентром визвольної боротьби ОУН-УПА. Це край, де свого часу базувалися основні війська, осередки УПА „Волинь”,”Карпати”. Край, звідки вийшли такі легендарні особистості як член Революційного проводу ОУН у 1940р., другий заступник провідника ОУН Степана Бандери, міністр державної безпеки у Львові, голова Головної Ради ОУН, Генеральний секретар закордонних справ Микола Лебідь, обласний організаційний референт Львівщини (1943-1945), тимчасовий обласний провідник Львівщини Микола Конрад.

Вічно буде жити у пам´яті подвиг односельчанки Ганни Липи, яка загинула у с. Дичках, підірвавши гранатою себе й двох енкаведистів.

У 1995 році громада селища поставила меморіальний знак на честь та пам´ять про цю сміливу 18-річну дівчину. Тут загинув під час успішного наскоку на районний центр Нові-Стрілища хорунжий Дмитро Карпенко, який посмертно був відзначений УГВР Золотим Хрестом бойової заслуги.

 

с. Нове село

Заарештовані  органами НКВД у 1945 р. і на допитах замордовані : Карасевич Володимир та Карасевич Анна та полеглі вояки УПА ; Мазурик І. В. – вояк боївки УПА; Прийма С. П. – вояк боївки; Яворський Й. – вояк теренової боївки УПА.

с. Новосільці

Михайло Кадюк, псевдонім «Семченко», народився 1922 року в селі Новосільці Ходорівського району (тепер Жидачівський район).

Говорячи про   підпільну  діяльность Михайла Кадюка – «Семченка», слід відмітити, що в кінці 1947 р. керівництвом підпілля ОУН його було призначено надрайонним провідником Миколаївщини.  Одну із важливих ділянок роботи провід ОУН поклав на Михайла Кадюка, який прийняв псевдо «Семченко». В липні 1944 р. Михайло займає пост окружного господарчого референта ОУН Городоччини (Львівська сільська округа), в яку входили повіти: Бібрка, Городок, Новий Яришів, Яворів.

Ще живими залишилися свідки, які пам´ятають бій між селами Новосільці та Григорів. Сотня УПА «Сіроманці»під час рейду натрапили у пастку загонів НКВД. Сотня прийняла бій, який тривав декілька годин, повстанці боролися до останнього набою, полягло 19 нескорених повстанців та 5 членів районного проводу ОУН.

Вдячними нащадками, вже за незалежної України, на найвищому горбі місця бою в 2002 році за спільно зібрані кошти мешканців с. Новосільці і с. Григорова відбулося відкриття пам´ятного знака і меморіальної таблиці , де викарбовано імена полеглих героїв .

с. Новошино

У лісовому масиві Бакоцино на Жидачівщині відкрили відновлену повстанську криївку на місці загибелі Петра Федуна (Полтави), головного ідеолога підпілля.

Тут знаходилася база референтури і пропаганди та криївка члена Проводу ОУН Романа Кравчука (Максима). У листопаді 1951 року на базу Максима прийшов зимувати член Проводу ОУН, полковник УПА, головний ідеолог підпілля Петро Федун (Полтава). Через витік інформації МГБ організувало велику операцію, у якій взяли участь близько 5 тисяч чекістів, 200 машин, 100 розшукових собак. 22 – 28 грудня 1951 року лісовий масив було блоковано по периметру. Криївки Кравчука і Федуна впали, а провідники зі супроводом загинули у бою. На місці, де була криївка Федуна (Полтави), місцева громадськість минулого року поставила пам’ятний знак, а цього року поновила криївку. Нині це відновлений криївка-музей.

с. Облазниця

12 серпня в Облазниці вшанували воїнів УПА, що боролися за волю Україну. У селі ще залишилися в живих вояки УПА Іван Степанович Козак (1922 р. н.) і Олександр Тихонович Бундик (1925 р. н.). Також Облазниця є малою батьківщиною справжнього українського патріота Олексія Данилишина, який був засуджений комуно-більшовицькою владою за участь у молодіжній організації «Месники» на 25 років позбавлення волі. Відбув сім років каторги у таборі казахстанського Джезказгану. Нині він активний член Конгресу Українських Націоналістів. Саме з його ініціативи виник проект до 70-річчя створення УПА, який матеріалізований і названий «Хрестом Заслуги» ходорівчанином Володимиром Мелехом.

Чимало жителів села Облазниця брали активну участь у Боротьбі УПА : Бабій Катерина Петрівна, Беймук Петро Степанович, Бойко Оксана Петрівна,

Гудзовата Марія Степанівна,      Данилишин Йосип Петрович, Іванків Параня Степанівна,  Козак Іван Степанович, Матвіїв Микола Йосипович та ін.,

серед яких 17 чоловік не повернулося із поля бою.

У лісах навколо села та й сусідніх селах йшли активні бої, аж до 1947 року На подвір’ях та в садах мешканців, на околиці села, в лісі, існувало декілька криївок, де переховувались вояки УПА (Йосип Данилишин, Петро Беймук.

За участь і сприяння ОУН та УПА були засуджені 28 осіб. Ще 36 жителів села за підозру у сприянні УПА було депортовано після війни.

Данилишин Олексій – член підпільної організації ОУН «Месники» , 28 червня 1950 року заарештований Стрийським НКВД і засуджений військовим трибуналом на 25 років спецтаборів і 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна, відбуваючи покарання у концтаборах Жезказгана.

Автор книг : «Світлина» в 1950 році ;   «Дзвони пам’яті», «Повстанськими стежками Жидачівщини» у 2012 році.

Книга, вміщує розповіді та згадки про понад 2000 осіб – членів ОУН, воїнів УПА та інших жертв, які впали на полі бою, полі слави національно-визвольної боротьби. Автор книги змалював 120 криївок та сховищ, підпільні друкарні ОУН-УПА, описав десятки боїв повстанців із окупантами, зібрав понад 200 світлин учасників національно-визвольного руху.

с. Орішківці

Утворення збройного зачину УПА, засновниками якого були брати Коцінські та Ольга Герсик. До його складу входило до 20 осіб. Активними членами підпілля УПА  – брати Коцінські. Коцінський Михайло Васильович – «Гонта»організовує відділ народної самооборони, яка згодом перетворилася  в тернову боївку; Коцінський Іван Васильович – «Дем´ян», командир теренової боївки УПА з 1944 року ; Коцінський Петро Васильович – Коцінський Петро Васильович – маючи 15 років був схоплений чекістами, які прив´язали його до шкільного стовпчика, поламали руки і ноги , викололи очі. У важких муках помирав, але не зрадив братової науки : «Брате мій, як би тебе не мучили і не били, не продавай нашої України». 24 травня 2006 року в честь юного гароя біля Народного дому в с. Орішківці відкрили та освятили символічну могилу.

с. Отиневичі

Житття за волю України віддало чимало жителів с. Отиневичі : Костик Василь – «Дніпровий», окружний провідник ОУН, маючи в підпорядкуванні райони : Ходорівський Новострілещанський, Миколаївський та Бібрський., був організатором багатьої вишколів УПА , під його охороною діяли підпільні друкарні, формували пропагандивні чоти, загинув у 1945 році, висліджений енкаведистами; Босумак Михайло – «Плінний», станичний села, загинув у рідному селі під час облави у 1946 році; Головчак Ілярій – член ОУН, крайовий керівник СБ; Завадовський Степан – псевдо «Рейзер», керівник господарчого відділу УПА; Коптюх Степан – член ОУН, певний час був старшиною в сотні «Сіроманці»; Мигович Йосип – «Ігор», добре володів німецькою мовою, за активність став районним провідником СБ ОУН; Ревуцький Богдан – член ОУН, у 1942 році М. Лебедь забрав його на старшинський вишкіл у Карпати, після вишколу пизначений сотником УПА. та ін.

с. Підліски

Жителі села брали активну участь у національно-визвольній боротьбі УПА. Серед них слід відзначити :  Микола Мошончук-“Бор” – член ОУН з 1939 р. Пройшов вишкіл в старшинській школі УПА «Олені» (1944), командир чоти в сотні УПА «Наддністрянці» (1945—1946), поручник УПА (з 30 червня 1950), характеризувався як «бойовий, ідейний, підпорядкований, ініціятивний». Помічник окружного організаційного референта ОУН Львівщини (1947), окружний референт пропаганди ОУН Львівщини (1948—1949), окружний провідник ОУН Львівщини (1949—1950).”Він рішуче виявляє організаційний талант” — відгукувався про нього Головний командир УПА Роман Шухевич.

Рак Микола Іванович – пішов в збройне підпілля, де всі увійшли до керівного складу визвольного руху в районі. Рак очолив районну службу безпеки (СБ) на Ходорівщині, взяв собі псевдо “Зенко”. Під його керівництвом було виконано десятки успішних операцій та доручень. Чимало уваги приділяв він виявленню і знешкодженню НКВД та МДБ. Про діяльність “Зенка” на теренах району згадувало багато учасників визвольних змагань (зв’язкові, повстанці) сіл Ходорівщини. Усі відзначали його конспіративність і вміння працювати у підпіллі.

Карачевський Михайло Васильович – стає повітовим господарчим, організовує збір продуктів, одягу, зброї – всього  що потрібно відправляє в Карпати для УПА та багато ін.

с. Піддністряни

13 жовтня 944 року більшовиками вдалося викрити велику криївку, яка знаходилася в господарстві Довбенко

Марії. В ній було 22 молодих новобранці УПА, зібраних поручником Іваном Олійником. Всі молоді хлопці були знищені і поховані в братській могилі на цвинтарі Піддністрянн. 14 листопада 2001 року встановлено та освячено пам’ятник загиблих. Його збудовано на кошти братів Олійника – Романа та Степана.

Символічна могила на місці упавших героїв

с. Подорожне

Полеглі члени ОУН та вояки УПА  :

Лико Володимир – «Данило»,  «Орест», «Буревій», «Вадим», провідник Стрийського Окружного Проводу ОУН, провідник Самбірського Окружного Проводу ОУН, заступник референта пропаганди Дрогобицького Окружного Проводу ОУН, організаційний референт Стрийського Окружного Проводу ОУН, та провідник Стрийського надрайонного Проводу ОУН;

Найда Василь – організував підпільну ОУН в селі,мав псевдо «Степовий», заарештований органами НКВД;

Вибранівська Михайлина – була у підпіллі ОУН, заарештована та вислана в Караганду;

Вибранівський Михайло – вояк УПаА покарання відбуава у Воркуті.

с. Покрівці

Серед жителів  с. Покрівці  є багато вояків УПА, що свідчать про історичні події  та немалий внесок в національно – визвольну боротьбу за незалежність України. : Баран Микита – «Гонта», посідав старшинський  чин у кущовій боївці УПА; Волошин василь – «Крук», член ОУН, загинув у нерівному бою з енкаведистами; Дзвоник С. С. – вояк кущової боївки УПА; Жовтий Степан – Член ОУН, вояк кущової боївки УПА; Козак Степан – член ОУН, посідав старшинський чин УПА; Сидор Михайло – вояк сотні УПА, впав у бою з енкаведистами; Хома Анастасія – станична села, активно допомагала  ОУН-УПА; Шабан Василь –член ОУН, вояк кущової боївки, був національно-свідомою людиною, самоучка , володів кількома іноземними мовами, за дорученням ОУН-УПА декілька разів переходив західний кордон; Щурко Степан – «Бігун», вояк сотні УПА, служив в охороні полковника Олекси Гасина, під час облави схоплений енкаведитстами.

с. Протеси

Кінець 1942 року і початок 1943 року характерні для Монастирця активацією ОУН з зв’язку зі створенням УПА на Волині. Активними діячами УПА були : Балита Гнат – хорунжий УПА; Бура Михайло та Василь – вояки кущової боївки; Костельна Варвара – зв´язкова, загинула під час виконання бойового завдання; Лопуз Дмитро та Трохим – члени ОУН-УПА; Майоха Володимир – вояк кущової боївки; Ніжаловський Андрій – вояк сотні УПА «БЕЯ»; Ченецький Михайло – вояк сотні УПА «Тютюнник»; Стефаник Василь- вояк кущової боївки УПа та ін.

с. Прибілля

Наявність криївок , полеглі члени ОУН-УПА та немало зв´язкових свідчать про активну підпільну боротьбу УПА мешканців с. Прибілля. Серед полеглих ОУН-УПА : Бурбела Михайло – « Клим», районний провідник ОУН; Вовк Микола – Окружний референт пропаганди ОУН; Лялюк Василь – вступив в УПА і очолив СБ сотні «Сави Чалого»; Мікієвич  Степан  – станичний села; Пілан Михайло – «Осип», старший булавний УПА, керівник зв´язку Крайового Проводу ОУН Львівщини, відзначений Бронзовим Хрестом Заслуги; Візний Йосиф  – вступив в УПаА опинився в Карпатах , де було утворено УГВР. Там їхній відділ охороняв штаб Романа Шухевича та ін. Зв´язкові : Кебало Осипа, Ксеня Кулик, Стефанія Мухашула, Марія Гурман та Марія Сліновець.

с. Пчани

Братська могила воїнів УПА  –  1946 р. с. Пчани, кладовище.  В 1946 році 14 січня в криївці в кущах «Зарінку» енкаведисти вислідили  повстанців і запропонували здатися.Семеро юнаків, що знаходилися в криївці підірвали себе гранатами : Цан І., Крутий М., Стеблій Р.,Прокопяк Я.,Гураль Р., Буцяк І.,, невідомому Михайлу.

Серед полеглих ОУН-УПА: Івасик О., Івасик О., Юрків М., Юрків Б., Юрків Й., Цюп’як В.

с. П’ятничани

Під час великої облави , так званої «червоної мітли» кущова лоївка УПА «Сірка» перебував в П´ятничанському лісі, яку помітили війська НКВД.У результаті зав´язався бій, де більшовики зазнали втрат, але коли вороги отримали підкріплення , лоївка «Сірка»вимушено відступила в напрямку Бертишева, ппри спробі зробити цей маневр були розстріляні кулеметним вогнем.Усі 12 полягли героїчною смертю : Горбатий Іван, Гуменчук Йосип,Г орбатий Іван, Задорецький Іва, Задорецький Пилип, Заремба Ярослав, Задорожний Василь, Кравець Володимир, Кульчицький Григорій, Саврон Михайло, Шиян Михайло та ще один Шиян Михайло.

В селі була криївка і бункер у П’ятничанському лісі та криївка на полі Передні Ланки.

с. Репехів

Полеглі воїни ОУН-УПА : Бачинський Микола – вояк сотні УПА «Берези»; Коваль Микола – вояк СБ УПА; Коваль Василь – референт СБ на теренах Рогатинщині; Коваль Стефан – вояк сотні УПА «Сіроманці»; Малькут Ілько – вояк кущової боївки УПА; Малькут Микола – вояк кущової боївки УПА; Поручинський Антін – «Береза», сотник УПА сотні «Берези».

 

с. Рогізно

28.08 2017 року з нагоди Дня Незалежності України, в с. Рогізно Жидачівського району, урочисто відкрили пам’ятник на місці поховання п’яти воїнів УПА, які полягли у бойовій сутичці з військами НКВС у 1946 році.

В 22 липня 2012 року в селі Рогізно освячено пам’ятний знак «Хрест Заслуги». Навічно, в граніті, постали перед односельцями прізвища дев’ятнадцяти Героїв ОУН-УПА, увіковічені колишньою високою нагородою керівництва УПА, а сьогоднішньою символічною відзнакою до 70-річчя створення Української Повстанської Армії – від вдячних нащадків.

У селі Рогізно під час визвольних змагань загинув останній повстанець Жидачівщини, який був вихідцем з цього села. Ім’я повстанця Микола Воробець 1923 р.н., псевдо «Орел».  Він прийняв бій в селі на обійсті Федора Шаранюка. Похований в рідному Рогізно.

Ще один епізод з ісорії цього краю. Пізньої осені 1946 року сотня УПА прибула на постій в с.Рогізно (назву сотні встановити не вдалось). Хтось із зрадників доніс про це в район. На ранок облавці прибули в село. Повстанці побачили їх і швидко відійшли в ліс Дуброву (між селами Рогізно, Бережниця, Журавків.) Облавці переслідували їх, та сотня не стала уникати бою. Хлопці зайняли вигідну позицію в лісі. Як тільки більшовики наблизились на відповідну відстань, упівці відкрили вогонь. Бій тривав декілька днів, вночі стихав. Ворог лютував, кидався з місця на місце та не зміг витіснити повстанців з вигідних позицій. Завдячуючи одному відважному повстанцю, який з високого дуба спостерігав за облавцями та подавав команду – «ворог зліва», «ворог справа». Є підстави вважати, що це був житель с.Букавина Лучак Степан. Снайперська ворожа куля звалила його. Повстанці під покровом ночі покинули свої позиції, відійшли в напрямку с.Журавків і їх слід пропав. Та пам’ять народна залишилася.

      Загалом, 30 жителів Рогізно  загинули у лавах ОУН-УПА, 85 – були засуджені за участь і сприяння ОУН-УПА та заслані у Сибір. У 1944 році сталася неординарна подія в історії українського національно-визвольного руху, 28 кубанських козаків із Червоної Армії, які на той час були розміщені у с. Рогізно, перейшли  до лав УПА.

 

с. Руда

Закатовані окупантами : Качало Павло – національно-свідома людина, обраний депутатом із нагоди об´єднання Західно-українських земель зУРСР; Мазепа Іван, Ференц Іван, Ференц Антін, Ференц Тимофія, Воробець Йосиф.

с. Рудківці

Мешканці села брали участь у підпільній боротьбі УПА, в селі встановлений хрест пам´яті полеглим бійцям за волю України,виявлено чимало криївок, де перебували повстанці , багато жителів полягло за волю України : Білик Дмитро – станичний села; Боднарчук Василь – «Луговий», вояк куща УПА «Зоряного»; Боднарчук Стефанія – медсестра кущової лоївки; Івах Микола – вояк кущової лоївки; КовальСемен – вояк кущової лоївки; Колодій Катерина – зв´язкова збройного підпілля; Крупак Григорій – «Довбуш», вояк кущової лоївки;Могильний Михайло – командир куща; Руминський Степан – вояк кущової лоївки, загинув під час оточення криївки» ;Троцко Василь – «Орлик», у підпіллі з 1942 року та ін.

Слід згадати один історичний епізод цього села. 20 січня 1949 року лейтенант Сапонов із своєю опер групою появився у с. Рудківці. Прийшовши на подвір´я Ольги Пашко, яка жила з двома маленькими діточками, переховувала поранених повстанців, побачивши чоловічий одяг, почали обшукувати хату і подвір´я. Натрапивши на дерев´яні бруси, то знизу , з –під землі, почувся спів Гімну «Ще не вмерла Україна».

Далі пролунали постріли у криївці – то відходили у вічність вірні сини  України : Вибранівський Г.,Федоришин Р. М., Бабай Ф., Юревич І.

С. Соколівка

В селі встановлений хрест памяті борцям за волю України. Серед полеглих членів ОУн0УПА : Рудницький Микола – Сотенний УПА; Романович Іван – повітовий провідник СБ; Охримович Євген – вояк УПА; Рудницький Мирослав – член Юнацької ОУН; Черевашко Іван – вояк УПА; Юцишин Степан – володів трьома іноземними мовами, національно-свідомий патріот, вояк УПА; Миколів Василь – вояк УПА.

с. Старе село

Жителі села відзначились своєю патріотичною свідомістю. Ще на початку 20 ст. утворився осередок Української Військової Організації (УВО), працювали самопросвітні гутки і велася підпільна боротьба УПА. Серед вояків УПА : Костельний Й. В. – вояк боївки УПА «Зимного», заарештований на 10 років позбавлення волі, після проголошення Незалежності України – член братства ОУН-УПА, Народного Руху, за свої кошти спорудив пам´ятник полеглим і репресованим односельчанам, жертвам 1940-1950 років за волю України; Стехнович В. Г. – «Чумак», вояк УПА; Лесів Г. та Лесів М. І. – вояки УПА.

На теренах Старого Села було побудовано три криївки, де повстанці ховалися при скрутних обставинах.

В 1991 році насипана могила та встановлено Хрест жертвам сталінським репресій. На цьому місці з 1 по 19 серпня 944 року розстрілювали та звозили закатованих уже людей, священників, місцеву інтелігенцію.

с. Старі Стрілища

Село брало активну участь у національно – визвольних змаганнях. 18 чоловік , жителів села, розстріляні німцями влітку 1944 року у м. Жидачеві. Жителі села були учасниками підпільної боротьби УПА : Вовк С., Баковецький В., Хандій М., Гвоздик Д., Гузарв., Кебало В., Ковпак Я., Копичин П., Липа І., Лободинська М., Мазовський П., Мартинів М., Чорній В. та багато ін.

В Старих Стрілищах було побудовано ряд криївок, де переховувалися повстанці, в одній з яких при розсекреченні 7 повстанців вистрілели собі у скроні. Це був березень 1945 року : Базарник Й., Базарник С., Наугольник М., Блашків С., Ревуцький М., Лучків М.та Баковський О.

с. Сугрів

Жителі с. Сугрів відчули на собі весь тягар підпільної боротьби УПА, а сама сьогодні важко оцінити усі наслідки трагічної акції НКВД . 12 грудня 1944 року війська НКВД оточили Сугрів, шукали за криївками, знущалися над людьми. Але вони отримали вмілу відсіч, із 20-ти повстанців, які перебували у криївці та відділу боївки «Мороза». У Сугрові встановилася Самостійна Україна, повстанці розтавили пости . Енкаведисти не могли простити своєї поразки, підкріпившись силами на допомогу прибув бронепоїзд зі Львова. Командири повстанців наказали відступити в ліси, щоб не ставити під удар мешканців села. Енкаведисти почали гарматний обстріл села не тільки по криївках , але й по мирних сугрівчан. Палили все : хати, стайні,  столи. Це був страшний час. Охоплені страхом односельчани не могли зробити підрахунок заподіяним жертвам і втратами.

На повір´ї Василеги Тараса 5 криївок, дві криївки на подвір»ї Івана Лукавецького.

Серед вояків УПА : Хрущ Володимир, захоплення якого проводили 24 енкаведисти – брав участь у формуванні УПА, воює у сотні «Віщуни» і приймає псевдо «Сосонка». Ще багато жителів були вояками Упа і віддали життя за волю України.

с. Сулятичі

Беручи участь у національно-визвольній боротьбі УПА мешканці села побудували бункер під горбом річки Свіча, друга криївка на полі «Копаняк»,третя – під будинком Івана Яворського.

5 січня 1946 року відділ «Дзвони» провів короткий бій з енкаведистами і без власних втрат знищив 10 чоловік противника.

Ряд жителів села були вояками УПА : Ольшанецький Василь – «Вітер», станичний села, згодом стає районним провідником – господарником, очолює вісім станиць;  Лялюк Іван – «Дубовий», районний провідник СБ на теренах Журавещини; Наконечний Степан –  охоронець Вищого Проводу ОУН; Ольшанецький Дмитро – «Бук», районний провідник з військової справи; Павлик Микола – «Грізний», вояк кущової лоївки;  Яворський Степан – «Чорний», вояк УПА та ін.

с. Сидорівка

Полеглі члени і вояки УПА : Олеськів Олександр Матвійович, Олеськів Дмитро Іванович та Ярошко Іван Прокопович.

с. Тарнавка

Своєю патріотичністю у підпільній боротьбі УПА  відзначилась жителька с. Тарнавка Хомій-Камінська Євгенія Тимофіївна, член ОУН, воїн УПА, селянка, заарештована 9 квітня 1946 р., звільнена у 1956 р. З її спогадів відомо : «В ОУН вступила 1942 р. шістнадцятилітньою дівчиною. А через два роки уже була районовою юнацтва і носила псевдо «Тигриця».

17 грудня 1944 р. до мене прийшла кур’єр проводу ОУН у Карпатах і сповістила, що мені слід пройти вишкіл медсестер. Навчання проходило у Сколівському районі при сотні «Вікторія», яка охороняла вишкіл і була розташована у селах Труханів, Кам’янка і Бубнище.

Нас було 10 дівчат і двоє хлопців. Вів вишкіл лікар-східняк, якого ми всі кликали «Доктор». Він учив нас надавати хворим і пораненим першу медичну допомогу, оскільки глибоких знань з медицини за місяць навчання ми набути не могли.»

Чимало мешканців села брали активну участь у боротьбіУПА : Данилишин Василь Матвійович –  ройовий сотні УПА «Месники», яка вела свої бої  на теренах Жидачівщини, Стрийщини; Михайлович Йосий Петрович – член молодіжної підпільної ОУН «Месники», псевдо «Мирон», засуджений до вищої міри покарання – розстрілу; Хімій Ярослав Тимофійович – «Грім», «Ханенко», повітовий Провідник СБ; Зуб Григорій Тимофійович – вояк кущової лоївки ; Кацедан Іван Пилипович – вояк сотні УПА та ін.

Ряд криївок були збудовані у Тарнавському лісі.

с. Тейсарів

  с. Тейсарів, що на Жидачівщині освячено обеліск героям, які загинули у нерівному бою з енкаведистами у 1946 році. Це вже сьомий пам’ятний знак «Хрест Заслуги», який увіковічнює славу полеглих вояків УПА. Спорудження та встановлення відбувається при фінансовій підтримці Благодійного фонду Олега Канівця «Добре серце».

Як розповіла співорганізатор акції «Хрести Заслуги» Наталя Мелех, досі в Тейсарові не було жодного пам’ятного знаку про героїчне минуле вихідців цього села. Після пошукових даних було з’ясовано, що 48 повстанців полягло у цьому краю. Тож і вирішили з автором ідеї Олексієм Данилишиним та головою Ходорівської організації КУН і за сумісництвом скульптором обелісків Володимиром Мелехом викарбувати усі імена на табличці, яку розміщено на «Хресті Заслуги». Тепер після освячення пам’ятника односельці й родичі загиблих матимуть куди приходити, щоб покласти квіти та помолитися, а молоде покоління чи не вперше почуло про славних земляків.

 

с. Трибоківці

На теренах с. Трибоківці велась підпільна боротьба УПА. В селі була споруджена в саду криївка у вигляді криниці – шириною 2 метри, довжиною 3 метри, висота 1, 5 метра. Серед полеглих членів ОУН і вояків УПА : Козак Ірина Іванівна – член юнацтва ОУН, друкарка і стенографіст у реферантурі  проводу УПА, керівник жіночих відділів організації української націоналістичної молоді «Січ»; Чмир Іван Федорович – «Старий», вояк кущової боївки; Пушкар михайло та Пушкар Іван – вояки УПА.

с. Туради

Мешканці села брали участь у національно-визвольних змаганнях  за волю своєї батьківщини  за книгою Олексія Данилишина « Повстанськими стежками Жидачівщини» односельчанин Машталір В. М. розповідає : «в 1940 році НКВД заарештувало його батька за підозрою у членстві ОУН, мати – Машталір Євгенія, жінка «ворога народу», яка нічого не боялася і активно вела підпільну працю, господарську діяльність по заготівці всього необхідного для потреб ОУН-УПА. На території подвір´я була криївка».

Інші вояки УПА : Звіринський Іван – вояк кущової боївки; Кевкало Катерина – зв´язкова районного Проводу ОУН «Ореста»; Маркевич Михайло – служив у дивізії «Галичина», вояк боївки «Ореста»; Маркевич Володимир – вояк УПА, загинув на теренах Дрогобиччини; Пасемко Петро – Член ОУН, закатований на допитах у Жидачівській МДБ; Стецик Михайло – «Желізняк», заступник станичного села; Татчин Стефан – вояк боївки УПА «Ореста».

м. Ходорів

 Меморіальна дошка на будинку катівні НКВС (зараз в будинку пошта).

В Ходорові 1 листопада 1992 року біля колишньої катівні НКВС встановлений знак жертвам більшовизму в честь 50-річчя УПА «Борцям за волю України». Акимвісти громадсько-політичних організацій міста проводили на цьому місці розкопки, виймали з-під землі останки убієнних. Їх перезахоронили на .міському кладовищі ( 14 чол.) інші спочивають тут , над ними висичить Ангел-Хоронитель.

Ходорів має своїх національних героїв. Перші осередки Організації Українських націоналістів уже існували у 1934 році. Керівником цих структур був Богдан Прокопів (1912-1948) – псевдо Буря Степан, член Крайового проводу ОУН, провідник СБ Карпетського краю. На місці загибелі Прокопіва і його друзів освячено хрест.

У 1944 році м. Ходорові існував вищкіл підпільної повстанської практики, зокрема вишкіл лікарів. Про це  згадує Наталка Косарчин у нарисі-спогаді «Організуємо медичну службу УПА», опубліковану у «Літописі».

У м. Ходорові була заарештована Катерина Зарицька, зв´язкова Романа Шухевича.

с. Ходорківці

В с. Ходорківці встановлений Хрест пам´яті, де полягли в бою повстанці : Горбаль Іван – с. Глібовичі  та Ониськів Левко – с. Лани.

Село має своїх національних героїв : Шевчун Михайло – вояк кущової лоївки УПА, поліг у бою з енкаведистами; Шевчун Олексій –  вояк УПА, поліг у бою з ворогами у 1948 році; Рисик Олекса – заарештований НКВД і закатований під час допитів; Рисик Володимир – «Сорока», вояк похідної сотні УПА в Карпатах.

с. Черемхів

Особливо могутній сплеск українського національного відродження в с. Черемхів відбувся з історичною подією – проголошенням Акту відновлення Української Державності 30 червня 1941 року.  У перших числах липня в нашому селі Черемхів провідними членами ОУН, активістами, молоддю, з участю багатьох жителів села було насипано символічну пам’ятну могилу «Борцям, що полягли за волю України». Вона здіймалась вгору двома уступами та завершувалась березовим хрестом. Біля могили встановлено шток для підняття національного прапора. Територія пам’ятника була обгороджена. На день освячення могила була щедро прикрашена квітами, які ми, дівчата, зносили з усього села. Самий хрест був обвитий до вершини смугастим синє-жовтим вінком сплетеним з барвінку та квітів.

В період збройної боротьби  не було кращого знавця стрілецької зброї ніж Артим Софрон. В 1944 році Софрон добровольцем пішов у повстанський відділ, слідом за старшим братом, воював під псевдо «Гонта». Де і коли загинув – поки що невідомо.

У Черемхівському лісі «Корчі» за одну ніч викопали криївку – шпиталь в якій лікували повстанців.

На околиці села у 2000 році збудовано символічний пам’ятник воїнам ОУН-УПА.

с. Чертіж

На території с. Чертіж діяла кущова боївка УПА під проводом «Богдана». Прізвище та ім´я нікому з односельчан невідомі. Кущову боївку створено в серпні 1944 року. Проводидлись неодноразово бої куща «Богдана». Серед вояків УПА : Бойко М., БойкоВ., Височан В., Гудзоватий Г., Козак К., Гудзоватий П., Гудзоватий І., Івахів В.,Кацедан В., Кизимишин І., Пасічник М., Висп´янський І. та ін.

В 1994 році на місці криївки в лісі, поблизу села, встановлено пам»ятний хрест, де в лютому 1947 року героїчною смертю від рук енкаведистів полягло четверо повстанців.

З нагоди 20-річниці незалежної України жителі с. Чертіж біля символічної могили встановили меморіальну дошку  із 24 іменами полеглих борців за волю українського народу.

с. Чижичі

Вояки УПА с. Чижичі відзначились своєю патріотичною жертовністю : Заставний Василь Михайлович – «Шершень», Шелест», вояк теренової боївки УПА поліг смертю героя в бою з енкаведистами. Автор мелодії відомої повстанської пісні «Ах , лента за лентою набої подавай»; Пасічник Йосип – «Богдан», вояк польової жандармерії УПА, загинів під час бою з облавниками 1948 року в Чижицькому лісі у каменоломні; Пасічник Ганна Іванівна – зв´язкова УПА; Пасічник Михайло – вояк УПА, впав в бою з ворогами; Щіпний Василь Михайлович  – видатний діяч теренового відділу УПА, впав в бою з ворогами; Вибранівський Михайло Миколайович – вояк УПА  , закатований під час допиту та ін.

На подвір»ї Івана Кусака  були збудовані дві криївки.

 

С. Чорний Острів

В селі багато учасників національного підпілля, медсестер : Анна Сорока, Стефанія Олійник; Марія Костецька, які успішно допомагали пораненим.

14 серпня 1950 року Онуфрій («Сірко») разом з чотирма побратимами прийняв свій останній бій за свободу. Всі вони не відступили, не здригнулись, не схилили голови перед ворогом, як і сотні, тисячі їх попередників – воїнів ОУН–УПА, що прагнули волі своєму народові. Вони й через десятки років захоплюють уже нові покоління своєю героїкою                                                                                                                                                                                                                                                                                             та жертовністю в ім’я Української Незалежної Держави.

Кожного року до повстанської могили. Що в лісі біля Чорного Остова, приходять жителі ближніх і дальних околиць, учасники визвольних змагань, щоби помолитися за душі тих , хто загинув на цих теренах, виборюючи Українську самостійність.

Відомо, що 14 серпня 1950 року на цьому місці від рук більшовицьких емгебістів, загинули багаторічні  борці за українську ідею, повстанці-революціонери подружжя Дмитро «Ромб» і Катерина Думашівські, постанець Дмитро Шарабура під псевдо «Карпо», «Голуб», уродженець Горішнього, Григорій Трусь «Тигр», Онуфрій Чорний «Сірко», «Степовий». Всі вони не відступили, як і сотні , тисячі їх попередників – воїнів ОУН-УПА, що прагнули волі своєму народові.

2 вересня 2012 року відбулося посвячення пам»ятної таблиці загиблим воїнам УПА.

с. Юшківці

У 2008 році у селі Юшківці, що на Жидачівщині на цвинтарі відкрили пам’ятник на честь відомих повстанців: керівника осередку інформації і пропаганди УГВР Йосипа Позичанюка (псевдо Шугай), члена обласної референтури Костя Цмоця (Модест), представника відділу пропаганди Богдана Вільшанського (Орел), Івана Капало та Мирона Калинця і ще двох невідомих повстанців.

Музей Ярослави Стецько – єдиний в Україні. Знаходиться він у селі Юшківці Жидачівського району Львівської області. Урочисте відкриття музею відбулося 24 серпня 2010 року у приміщенні старої школи, де свого часу вчителювала пані Ярослава – громадський діяч, журналіст, співорганізатор Червоного Хреста УПА та дружина Ярослава Стецька.

Перший знак було встановлено 9 жовтня 2011 року у с. Юшківці на території церковного обійсця, де у свій час була підпільна друкарня ОУН УПА «Полтава», яка діяла протягом 1943-1944 рр. під будинком Петра Заставного і не була розкрита органами НКВС. Ось, як про це згадує Наталя Мелех: «Перший знак ми вирішили поставити у селі Юшківці, де знаходиться єдиний на Україні музей Слави Стецько».

 

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Данилишин О. Повстанськими стежками на Жидачівщині [Текст]: бої, бункери, криївки…- Дрогобич : Коло, 2012. – 514с.

Стежками УПА по Жидачівщині [Текст] : буклет : до 70-років від дня створення УПА . – Жидачів, 2012.