церква с. Лютинка

                                 І сторія  церкви села Лютинка.

   У селі Лютинка греко-католицька церква Святої Покрови в 1879 р. мала 36 моргів землі на 367 греко-католиків.  У 1906 р.патроном церкви був дідич Скшинський, що мешкав у Журавні, парохом церкви – Аполікарій Гриневецький.  У 1913-1935рр. священником церкви був  Іван Потерейко, греко-католиків нараховували 386 , римо католиків -23 , жидів -13. Цікава історія  тепер діючої церкви, яка збудована в 1896 р. на громадських засадах. Головою комітету вибрали Костянтина Мисика, скарбником –війта  Петра Бегея.

     Майстрів замовили в  Ціневі. Каміння возили волами з Бакоцини, дерево з Карпат  давав дідич  Скшинський. Зібраних грошей в односельців вистачало на зведення стін до висоти вікон. Майстри мешкали в голови комітету. Їх харчували односельці почергово.

      Селяни розійшлися по селах,щоб зібрати гроші на завершення будівництва храму. Як згадує  Г.Бегей , і дідусь Пилип Бегей  ходив у гори збирати гроші, залишивши вдома малолітніх дітей. Через  три місяці повернувся збирач з торбою грошей  ( 31). Після двох років перерви будівництво храму продовжили і завершили в 1896 р. Іконостас справив за свої кошти Петро Бегей.  Прикрасили храм жінки вишитими рушниками, хоругвами та ін. На  Покрову – престольний  празник лютинчан, церкву освятив і  відправив службу Божу  о.Гринивицький. У поневоленій Україні  парохи  церкви виконували духовне , громадське і національне  завдання. Велику роль у цьому відігравали очолювані ними  громадські товариства        «Просвіта», «Сільський господар», кооперація ,  які почали діяти у 1894 р. , запалили  іскру любові лютинчан до волі.  Разом з  громадськими  товариствами діяла  підпільна організація ОУН.

        Опівдні 14 серпня 1949 р. блискавка  запалила церкву. Проти стихії завзято боролися односельці  і мельничани. Церкву врятували, але  верхній купол згорів. Тодішня більшовицька влада заборонила ремонт церкви і настоювали зробити з неї клуб. Селяни дружно  її відстоювали. Очолював ремонт церкви голова комітету Ярослав Гаразд, який повернувся  з 10- річного  ув’язнення за  громадську і політичну роботу, секретарем був Василь Камінський. Вони зібрали  гроші , буянівські хлопці  доставили дерево на поле  «Гору», а  лютинецькі  завезли на  Тартак.  Ще понад  5 років служила  відремонтована  церква. У 1956 р. радянська закрила церква на 34 роки. У 1989-2000 рр. у відновленій церкві Покрови Пресвятої  Богородиці о.М. Матвійчищак відправляв  традиційні для своїх парафіян обряди. Отець разом з церковним комітетом під головуванням  Бурія  Василя,  потім Камінського Василя з односельцями  зробили ремонт церкви, відновили іконостас . Сестриці оздобили її вишивками. У червні 2000р. о.Майтвійчишак  переведений в Журавенську парафію,  а 22 червня лютинчани радо зустріли о.Степана  Бринька , який виконує  обов’язки пароха і допомагає у відновленій роботі  громадських товариств села.

 

                                                                    2003р.

                                                                    бібліотекар села Мельничі

                                                                    Довбняк Марія.