церква с Которино

І С Т О Р І Я          ЦЕРКВИ СЕЛА КОТОРИНО

 

В усі часи жителі села Которино тримались духовних традицій. Старожили розказували, що у лісі, де колись було давне Поселення, запалась церква. Сміливці із тієї прірви вилучили церковний дзвін, який забрали до церкви в новозбудованому селі. Серед лісу і по нині є видолинок де буйно росте барвінок.

В теперішньому селі перша церква була на тому місці, де й зараз,тільки маленька і ближче до вулиці. На тому місці, при вході до сьогоднішнього храму – хрест, у пам’ять про престол старої церкви.

Будівництво церкви Воздвиження Чесного Хреста було розпочато в 1894 р. Над дверима висічена дата 1898 – рік закінчення будови.

Освячення відбулося на свято Петра і Павла в 1901 р. Будівництво йшло за часів панування Польщі. Свідок того часу - маленька табличка з латинськими літерами і цифрами, продірявлена багатьма цвяшками. Очевидно це реєстраційний номер із написом „Річ Посполита”. Зараз цей напис дуже нечіткий, забитий дощечкою. Будували церкву на пожертви селян. Головними майстрами були бойки з Карпат. Вони відзначалися своєю майстерністю .

Майстрам допомагали сільські чоловіки й хлопці. Маленькі діти  збирали тріски, була там і Гафія Балита. Помічник Максим Дрогобицький зі злістю сказав, що вони вештаються під ногами. Старший майстер прокоментував, що колись вона може стати його дружиною. Пізніше так і сталося: Максим Дрогобицький овдовів, залишившись з п’ятьма дітьми і оженившись на бідній красивій дівчині Гафії. У них народилося два сини ,молодший з яких в 90-х роках був в числі тих, хто добився відкриття церкви, зараз є старшим братом церковної громади.

Є біля церкви дзвіниця. Кажуть, що вона збудована ще скоріше.

А дзвони, які дотепер відлунюють на всі села купив Чорневий за продані воли. Року 1929 молодь на хвалу божу офірувала пам’ятний хрест Він був встановлений біля стрілецької могили на шкільному подвір’ї . З приходом „москалів”, могилу розрівняли, на тому місці  зробили клумбу, а хрест перенесли на церковне подвір’я. Там він був аж до того часу, коли Україна здобула незалежність. Хрест знову встановили на старому місці , а символічну стрілецьку могилу, у зв’язку з поширенням доріг насипали в іншому місці.

Щоб відновити богослужіння в закритій церкві довелось докласти немало зусиль. Окрім старих ікон, іконостасу і старовинних книг нічого не залишилось. Дах протікав, найперше - перекрили бляхою всі 5 бань. Працювали майстри з Войнилова, що на Івано –Франківщині. Потім церкву оббили навколо новими дошками, пофарбували Це робили свої сільські чоловіки й хлопці: Ящишин М., Мельничук М., Латинський П. та інші.

Жінки та дівчата вишивали скатерті, хоругви. Спромоглися пофарбувати з середини, для цього запросили малярів-художників. Тепер, наслідуючи традиції своїх предків, до ошатної сільської святині поспішають з своїми молитвами і думками місцеві жителі та гості села.

2003р.

Завідуюча бібліотекою

с.Которино   Король Марія.