Читацька конференція по книзі М.Матіос «Солодка Даруся»

/ програма проведення /

 

 

 

Ведуча 1. Я люблю

Як пахнуть нові книги.

Нові, ще ніким не читані,

Цнотливо – чисті.

Так, у прочитану книгу

вселяється душа,

душа першого читача

Ведуча 2.

Сьогодні ми відчиняємо двері у дивовижно яскравий світ художнього слова однієї

із відомих широкому загалу письменниць сучасної української літератури - Марії

Матіос.

 

Ведуча 1. Мало хто з українських літераторів – вісім десятників може похвалитися жанровим розмаїттям, як Марія Матіос.

Марія корінна гуцулка із Буковини. Вона народилася 19 грудня минулого століття на хуторі Сірук за 20 км. від с. Розтоки на Буковині. Перші вірші надрукувала в 15 років. Випускниця Чернівецького університету, вона гордиться Тим, що була серед тих, хто добивався присвоєння навчальному закладу імені «буковинського соловейка»- поета Ю.Федьковича. Але справжнім університетом власного життя Марія вважає багаторічну працю редактора газети на Чернівецькому машинобудівному заводі.

 

Ведуча 2. Деякий час керувала Спілкою письменників Чернівецької області, займалася видавничою справою, була одним із засновників науково-літературного «Бу косинського журналу» .З 1992 р. дебютувала у журналі « Київ»,опублікувавши новелу «Юряна і Довгопол».

За освітою, український філолог, за покликанням добровільний народозна вець .Поет, прозаїк, публіцист. Авторка поетичних книжок: «Жіночий аркан»,« На Миколая», «Десять дек морозної води», «Сад нетерпіння» , «Вогонь жиdиці», «З трави її листя». В її доробку і прозові книги: «Життя коротке», «Нація», «Фуршет від Марії Матіос», «Бульварний роман» та «Солодка Даруся».

Ведуча 1. Член Національної спілки письменників та Асоціації українських письменників. Лауреат літературної премії Благовіст та премії ім. Володимира Бабляка в галузі публіцистики. У 2005 році стала лауреатом Національної премії ім..Т.Г. Шевче ка за свій твір «Солодка Даруся».Тепер М.Матіос працює заступником голови Комітету з національної премії України ім..Т. Г.Шевченка. Від 2005 року встигла видрукувати ще дві книжки: «Щоденник страченої» та «Містер і місіс Ю-ко в країні укрів».

 

Ведуча 2. Останній текст – цілковито несподіваний навіть для такої непередбаченої літера торки. Його жанр авторка назвала «гомеричний роман» - симфонія. Втім твір якраз заторкує, і то досить у химерний спосіб, нещодавні вибори. Там зустрі чаємося з такими знайомими і такими переосмисленими в цікавий спосіб політиками.

Ведуча 1. Марія Матіос така різна у своїй творчості. Як анонсується у книжках, її письмо схиляється і до традицій твердого реалізму / «Життя коротке» ,«Нація»/ і до «батярсько- кулінарного дискурсу / «Фуршет від Марії Матіос»/ і «розкуто-бульварного тексту»/ «Бульварний роман»/, і психологічної прози / «Солодка Даруся» і «По праву сторону твоєї слави»/. Як удається таке перевтілення ? Що хоче вона довести своєю «різністю».

Ведуча 2. «Чому пишу так різностильво ? По-перше, місце народження диктує напрямок руху .У мене на хуторі Сірук , де я народилася, вийдеш на один горб, а за ним горб вищий. Я хочу його подолати. І не видно кінця-краю тому сходження з горба на горб. А по-друге ,як письменниця, не можу дозволити собі писати так, щоб читач сам же прогнозував і наступна Маріїна книжка буде така чи приблизно така ,як попередня. Завжди це має бути щось інше. Але, безперечно, на моєму рівні.»

 

Ведуча 1 «За останні три – чотири роки, - говорить пані Матіос , я здійснила частинку із задуманого мною .Скажімо в «Житті короткому» я нишпорила пером в надрах людської свідомості, мов злодій. Зазирала в кожну щілинку – шпаринку, щоб нічого не пропустити невмотивованого. У «Нації» ходила слідами людських діянь, як повстянка, намагаючись зафіксувати все, навіть потворне, огидне, те , від чого людина хотіла би відвернутися з острахом перед своїм минулим і майбутнім .У «Жіночому аркані» - ходила навшпиньки коло серця ,на пуантах, хоча закон чоловічого аркану не передбачає пуантів .У «Фуршеті» безсоромно пішла скрізь, мов сільська пліткарка: від спальні до кухні .У «Солодкій Дарусі» іду слідами мало залежної від людини історичної і звичайної людської жорстокості , що обертається драмами , трагедіями як для окремих людей ,так і для цілих держав.

 

Ведуча 2. Твори Марії перекладені сербською, румунською, російською, японською мо вами, друкувались у Канаді, США ,Китаї. Живе вона і працює в Києві.

 

Ведуча 1 Є книги, які тобі болять,

Є образи, які тебе переслідують,

Є слова, які зникають тільки з тобою

Є думки, які тебе народжують, і тобою вмирають,

Є «Солодка Даруся» - книга образів-слів-думок,

Болять-переслідують-народжують-вмирають…

 

Ведуча 2 Дві сотні аркушів «тихої трагедії».А назва ж –«солодка»-«Солодка Даруся». Так і пахне ніжністю жіночістю врешті - решт.

Ведуча 1 «Аби не казати дурна її казали солодка»-так авторка пояснює словами повісті. Другу назву «Трояка ружа» Марія Матіос цитує так:»Життя –то трояка ружа , то чорне тобі покажеться ,то жовте, а там , дивися загориться червоний.» Тому я хочу поставити таке питання: Чому Марія Матіос назвала свою книгу «Солодка Даруся» або «Трояка Ружа? В чому її зміст?

 

Ведуча 2. Дарусю називають «дурною» ,бо все чує, все знає , лише з ніким не говорить . А ще роздає по селу квіти та перев”язує позліткою гілля груші, що весною не сумувала. Німа і дивна , тому божевільна. Після того , як матір повісилася Даруся втратила голос. А з часом почали називати її божевільною.Бо коли людям не пояснюєш, як, чому , і для чого живеш, робиш, думаєш, коли вони не можуть хоч якимось чином заглянути до твого серця , мозку, коли ти робиш щось не так, не за приписами і нікому не пояснюєш,ти дивачка, відлюдок , божевільна. Бо чого вона у воді по коліна стоїть кожного тижня годинами? Чого вона стоїть часом напівзакопана в землю? Бо дурна. Чи вважаєте ви головну героїню несповна розуму?

Даруся була німа і дурна не від роду , а від долі. Головну героїню не можна назвати несповна розуму, бо авторка наділила її величезним благородством, яке додає Дарусі справжності і щирості без грама фальші лицемірства. Її фізичні вади стають її перевагами. І це робить Дарусю в очах читача справж ньою особистістю.

 

Ведуча 1.Люди в селі казали , що Даруся спокутує. Чи за гріхи предків ? Чи може просто доля така страждати ? Часи такі казали . А часи були совєтів . Когось вбивали, когось розкуркулювали , когось у Сибір , а її німоту. Як ви розумієте гріх та його спокуту? Чи можна назвати життя Дарусі як спокуту за гріхи батьків ?

Даруся – дівчина із покуття можна сказати стала жертвою страшного гріха мати у безвиході проклинає свою дочку. Оскільки гріх Дарусиної мами по ходить від безсилля, спричиненого більшовицьким свавіллям, то невидима сила дозволяє Дарусі підніматися і далі нести свій хрест.

 

Ведуча 2. Солодка Даруся спілкується із духовним світом по-своєму ,і час від часу вона Входила у річку, яка її розуміла. Тому питання до вас: Як ви зможете охарактеризувати психологічний стан головної герої ні?

 

Ведуча 1 Головна героїня внаслідок безжалісним жорнам історії та безжалісним людям кілька десятиліть булла позбавлена голосу.Але в час найгострішого сердечного піднесення і найвищої драми свого трагічного буття вона вперше промовила єдине слово , покликавши Богом вибраного її чоловіка.Згодом ненавмисно , вражена в сааме серце, Даруся заговорила «в останнє» навіки поховавши невиправдані надії на своє маленьке людське щастя. Як ви вважаєте чи мала право Даруся на людське щастя? І чи по – іншому склалося б її життя сьогодні ?

Ведуча 2 Героїня твору – це сильна жінка , її репресує оточення , суспільство , у силу того , що вона не розуміє їх способу життя . и зможе зрозуміти спосіб життя головної героїні наше нове молоде покоління , покоління ХХ1 ст. ?

Ведуча 1. Упевнений читач захоплюється стилем авторки.Він може існувати поза сюжетом композицією.Він легкий , як гірське повітря , із запахом трав і дерев , сповнений людської мудрості і нелюдської містики , ошатно оформлений у лаконічні фрази . Це велика вишуканість стилю і розкошування в буковинських лексичних потоках . Тому питання до читачів :

Яку роль відіграє стиль мови у данному творі ?

В чому ви вбачаєте художню індивідуальність і неповторність автора?

Найвищий критерій прози Матіос – правдивість і художня досконалість часом моторошної правди . Мова , наче музика … Не хочеться перегортати остан цю сторінку. Коли читаєш , то таке враження , що писане одним подихом .

Ведуча 2. Очевидно , що кожен , хто прочитав «Солодку Дарусю» знайде у ній щось

своє Одних зворушить драма головної героїні, других жорстока правда української історії,третіх – справжність образів , які увібрали у себе Силу , колорит та нескореність Буковини та Галичини .Однак усі погодяться з тим , що емоційне піднесення досягається незвичайною сконцентрованістю історичного , соціального і естетичного компонентів . Буковинське село воєнного і післявоєнного періоду , нужденний , наче гіркий полин селянський побут ,аромат лісу ,чарівна музика дримби і вогонь коломийки –усе це підпорядковано одній меті : показати якою булла сила обставин і якою може бути сила людського духу , що ці обставини долає.

 

 

 

 

ОСОБЛИВОСТІ МОВИ ТВОРУ

МАРІЇ МАТІОС « СОЛОДКА ДАРУСЯ»

 

Драма на три життя, як визначає жанр твору сама авторка, Марія Матіос «Солодка Даруся» переносить нас у минуле століття.Це вражаюча розповідь про трагедію всього народу на прикладі однієї сім»ї Михайла та Мотронки Ілащуків та їхньої доньки Доньки Дарусі, які потрапили у безпощадні жорна історії.

Це блискуча проза, написана бездоганною мовою, яка примушує плакати й сміятися, немовби переживати все самому.

Події твору відбуваються у с.Черемошному. Це Гуцульщина, Косів, Вижниця, Кути…Гуцульська говірка, діалектизми, які передають колорит цієї місцевості- це одна особливість багатої лексики повісті.Це і звертання Марійо- особливості кличного відмінка.Це і яскраві, характерні слова-діалектизми: барабулі, фасулі, чір-собача їжа, каша, деякі загально-відомі, адеякі самобутні, незнані. А чого варті звертання: злотий , злотний, срібний, гречний газдику. Ось деякі приклади діалектних слів, які зустрічаються у творі :

Шанці-гостинець, Цвики-цвяхи,дримба-гуцульський музичний інструмент,біданка-бідна жінка,челядь-домашні,шкільника-школярів, дітваки-діти, колітка-замок, рубцак-рюкзак, верстак-ровесник, первий-двоюрідний,каня, половик-яструб, люба-кохана, п»їланитися-лізти,дертися,глагоїти-заспокоювати,флинькати-плакати,схлипувати,каламотити-крутити,колотити, траджувати-нести, переміщати, каламітний-заводій, крішечка-дрібка, мерша-мертвеччина, сардак-верхній вовняний гуцульський одяг,міщулик-мішечок, шпаровитий-винахідливий, метикуватий, вадитися-сваритися, слонити-присипляти,чипіти-бути нахиленим,дріб-вівці,веримінність-вагітність, фалди- складки, мальфа- рити, чаклувати, підфітькувати- піднімати, посмішковуватися- насміхатися, призвішкуватись- прозиватись, баювати- говорити, неклейдований, нехарапутний чоловік- не дуже спритний, невдаха, торгає- торкається.

Відей, ади, агій, гейби, обора, гвер-ці та інші діалектизми створюють гуцульський колорит, допомагають нам стати співучасниками тих подій, порозумітися з героями твору.

Ще одна визначальна особливість лексики твору, її окраса- вживання фразеологізмів, стійких сполучень слів.Ось приклади таких зворотів, вжитих у творі:

не одна душа дає ногам поля- втікає; туга, яка заходить зашпорами в душу- зворушує; якась бола їх скосила- пропала; не мають смальцю в голові, а Бога в череві – нерозумна; краще підв»яжіть собі язика тим шнуром- замовчіть; міг від горівки згоріти ні за цапову душу-несподівано вмерти.