Як нищили цвіт нації”

Ведуча 1 І знов у котрий це вже раз

Зійшлися ми в одній родині,

Щоб пом”януть той славний час

Коли в офіру батьківщині

Себе принесли кращі з нас.

 

Ведуча 2 Трагічна доля тих,

Хто першим скрізь іде,

Багнети перші

Їм шматують груди.

І перша куля

В серце попаде ,

Та довго пам”ятають перших люди.

 

Ведуча 1 Що може буть

Дорожчим за життя?

Воно ж таки

У нас одне,

Та в боротьбі гартується душа,

Здається іспит на звання людини.

 

 

/Виходять дві дівчинки, одна з калиною в руках, друга запалює свічку/

 

Дівчина 1 Тим ,хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до

сьогоднішнього дня, сплять в знаних і безіменних могилах,

розкиданих по рідній і чужій землі – присвячується...

 

 

Дівчина 2 Молодому цвіту нашого народу , його славним синам і дочкам, що

в розквіті своїх духовних і фізичних сил віддали молодість і

найдорожче, що є в кожного з нас – життя- присвячується...

 

Ведуча 1 Шановне товариство !

Сьогодні ми зібралися, щоб вшанувати пам”ять,віддати честь тим які

віддали своє життя за Україну.

Ведуча 2 Вони стали грудьми за свою Батьківщину і мали щастя полягти

головами в святій боротьбі.Вони щасливі, що могли купити своєю

кров”ю такі вартості своєму народові.

 

 

 

Під крутами

ЧИТЕЦЬ: Жертовний хрест під Крутами стоїть,

Людською пам”ятю приречений стояти.

Холодний вітер з верховіть

Цілує Хрест, як сина мати

 

 

Це поле обробляв сівач,

Щоб колосилось буйне жито,

Тепер на нім трагедії печать,

Це поле рясно кровію полите.

 

 

Тут України юнь свята

За Україну полягла в страшну годину,

Тут розпинали не Христа,

Тут вбили юну Україну.

 

 

Тут юних 300 полягло

За честь ,за волю, Україну.

Щоб вільно, радісно жилось

На цій землі онуку й сину.

 

На грані двох тисячоліть

Чорніє Хрест у білім полі,

Тут вмита кров”ю наша Воля

Для нас усіх хрестом стоїть.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ведуча 1: Так настав час історичної правди. Донедавна ця трагічна сторінка

молодої Української держави була ретельно прихована від народу.

Трагедія Крут стала символом жертовності.

 

Ведуча 2: 90 років тому курінь Січових стрільців, що складався із студентів

Українського народного університету , студентів університету святого

Володимира та учнів старших класів Української Кирило - Мефодіїв-

ської гімназії пішло в безсмертя. Юнаки-герої показали приклад

мужності, відданості і незборимості духу.

 

 

Ведуча 1: Ще юнаки, ще майже діти,

А навкруги і смерть і кров.

„На порох стерти, перебити”!

Іде на Київ Муравйов.

 

Ведуча 2: Полків його не зупинити,

Та рано тішаться кати:

Коли стають до зброї діти

Народ цей не перемогти!

 

 

Читець: „Героям Крут”(С.Губерначук)

Під скривавленим полем,

Під горбочком край Крут

Разом з подихом кволим

Ледь ворушиться грунт.

То закопано –юність,

То добито – стрільця,

Більшовицька безумність

І початок кінця !

Сунуть ніч московіти,

Мов червону труну.

Українці, мов квіти,

Впали в яму одну!

І далеко за Київ

Розкотився стодзвін,

Як божественний вияв

Українських сторін.

Світ єднали ті Крути,

Ті звитяжні серця.

Краще – вбитим, ніж бути, Бо найкраще багатство-

Як в отарі вівця! Наша пісня й земля.

 

 

 

 

Ведуча 1. Герої Крут, Роман Шухевич, Євген Коновалець, В”Чеслав Чорновіл,

Василь Симоненко та багато інших.. .Це люди, які віддали своє

життя за національну ідею.

 

Ведуча 2 : Василь Стус... Ім”я всім нам відоме – втілення єдності особистого

громадянського. Він теж поклав своє життя за Україну, за честь і

гідність кожної окремої людини. Так само був незламним,

поневірявся по тюрмах і засланнях і помер ще зовсім молодим.

Цього року він святкував би своє 70-річчя.

 

 

Ведуча 1 : Поряд із Стусом було багато сподвижників, але не кожен із них

пройшов цей трудний шлях від початку й до кінця так, як зробив

це Стус. Він був справжній поет – бунт душі. Він вище за інших

підніс свою нескоримість владі що полювала на таланти.

 

Ведуча 2: Яким був В.Стус, на що була налаштована його душа? Чим боліло

серце? Розповість нам...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ведуча : Як добре те, що смерті не боюсь я

і не питаю, чи тяжкий мій хрест,

що перед вами, судді, не клонюся

в передчутті недовідомих верст,

що жив ,любив і не набрався скверни,

ненависті, прокльону ,каяття.

Народе мій до тебе я ще верну,

як в смерті обернуся до життя

своїм стражденним і незлим обличчям.

Як син, тобі доземно уклонюсь

і чесно гляну в чесні твої вічі

і в смерті з рідним краєм поріднюсь.

 

 

 

Ведуча : Похований Василь Стус на Байковому кладовищі. Такий скромний

пагорбок, у віддаленому куточку кладовища видається на перший

погляд його могила. Але ,коли подивитися довкола, то звідти видно

весь Київ. Той Київ, який завжди був у серці Стуса. Там, серед

океану розквітлих каштанів ,- Софія Київська, Лавра, Вічний

вогонь. І Дніпро. То - символи безсмертя України, а отже, і Василя

Стуса.

 

Ведуча : Бог не часто дає нам велетнів духу.Це гордість. Це гордість і слава

нашого народу. Тільки тепер, у незалежній Україні, ми намагаємось

віддати їм належну шану.Та чи зможемо ми оцінити велич їх духу в

усій повноті?Чи піднімемося ми, особливо йдеться про нашу

молодь, до таких вершин, як ці герої, які показали приклад

мужності і незборимості духу.Це залежить від нас.

 

Ведуча: Шановні друзі! Наша молодь!Гуртуймося навколо національної ідеї,

як гуртувалися навколо неї герої Крут та геніальний поет Василь

Стус. Будьте гідними ваших славних ровесників, яких розстрілювали

за пісню українську, навіть за сорочку вишивану можна було кулю

дістати. Гинула молодь України, її цвіт і надія.Скалічені юнаки

навіть перед лицем смерті не занепадали духом.Засуджені на смерть

в останні хвилини життя заспівали”Ще не вмерла

Україна”.Заспіваймо, ж як і ці герої Гімн незалежної України.